@30832547137:

Phương Ngô
Phương Ngô
Open In TikTok:
Region: VN
Saturday 26 January 2019 14:45:54 GMT
51
6
3
1

Music

Download

Comments

30588702145
🍀Nhỏ❤️song tử🍀 :
Anh em xinh thế
2019-01-27 00:13:43
0
30588702145
🍀Nhỏ❤️song tử🍀 :
Anh em xinh thế
2019-01-27 00:13:43
0
xinhxinh478
xinhxinh478 :
Sinh qua
2019-01-27 04:31:42
0
To see more videos from user @30832547137, please go to the Tikwm homepage.

Other Videos

Я знаю тебе… Я знаю тебе краще, ніж всі інші… І навіть більше, ніж би ти цього хотів… Ти одягаєш маску пофігізму, Та я в цім бачу лиш слабкий порив Сховатися від власного безсилля  Зі мною чесно очі в очі говорити… Мовчання, мов невидиме  насилля, Що наше серце перетворює на злитки… Так… Золоті… Але тверде каміння… Нам у ночі краями ріже душу… І,  так поважно, гордість пухирями Від опіків понадувало… Суше… І в цих боях не має переможців… І я і ти вмираєм героїчно … І віртуозно холодом по нервах Ми граємо фальшиво й не логічно… Кому і що доводимо - не знаю… За що ми один одного караєм…? Можливо : світ - театр, ми - актори… Та от, для кого фарс оцей ми граєм…? Ми долю лезами, мов близнюків сіамських На дві окремих пробуєм ділити… Та що отримаєм від цих маніпуляцій…? І як ми потім з цим будемо жити…? Невже мене ти досі ще не вивчив? Я, на біду , чи щастя - відкривалась… І намагалась теж тебе відкрити Та, ти заіржавів… Тож не піддалось… А в переможців залишаються трофеї: Наші серця ми  на гвіздок повісим І на стіні отій повільно краплі крові Стікатимуть на землю, почорнівши… А світ не знатиме про те, що було з нами, Одягнем маски… Спершу ти, я потім… І далі житимемо, наче все в порядку… І вітер наш вогонь розвіє в попіл… Я знаю тебе краще, ніж всі інші… І, навіть, більше ніж би ти цього хотів… Ти демонструєш маску пофігізму… Невже, ти справді хочеш цих боїв…?#авторськийвірш #віршіпрокохання #оксанаіванюк #думкивголос #віршіукраїнською
Я знаю тебе… Я знаю тебе краще, ніж всі інші… І навіть більше, ніж би ти цього хотів… Ти одягаєш маску пофігізму, Та я в цім бачу лиш слабкий порив Сховатися від власного безсилля Зі мною чесно очі в очі говорити… Мовчання, мов невидиме насилля, Що наше серце перетворює на злитки… Так… Золоті… Але тверде каміння… Нам у ночі краями ріже душу… І, так поважно, гордість пухирями Від опіків понадувало… Суше… І в цих боях не має переможців… І я і ти вмираєм героїчно … І віртуозно холодом по нервах Ми граємо фальшиво й не логічно… Кому і що доводимо - не знаю… За що ми один одного караєм…? Можливо : світ - театр, ми - актори… Та от, для кого фарс оцей ми граєм…? Ми долю лезами, мов близнюків сіамських На дві окремих пробуєм ділити… Та що отримаєм від цих маніпуляцій…? І як ми потім з цим будемо жити…? Невже мене ти досі ще не вивчив? Я, на біду , чи щастя - відкривалась… І намагалась теж тебе відкрити Та, ти заіржавів… Тож не піддалось… А в переможців залишаються трофеї: Наші серця ми на гвіздок повісим І на стіні отій повільно краплі крові Стікатимуть на землю, почорнівши… А світ не знатиме про те, що було з нами, Одягнем маски… Спершу ти, я потім… І далі житимемо, наче все в порядку… І вітер наш вогонь розвіє в попіл… Я знаю тебе краще, ніж всі інші… І, навіть, більше ніж би ти цього хотів… Ти демонструєш маску пофігізму… Невже, ти справді хочеш цих боїв…?#авторськийвірш #віршіпрокохання #оксанаіванюк #думкивголос #віршіукраїнською

About