@jm_lina23: #CapCutMotivacional #CapCut

JM Lina 🌞
JM Lina 🌞
Open In TikTok:
Region: BO
Tuesday 08 October 2024 02:28:28 GMT
37831
3013
11
236

Music

Download

Comments

misterdurdn
Tyler :
Pastel Ghost shadow 👌🗿
2024-10-20 00:10:33
1
kraven_zyzz
KRAV3N💪 :
x2
2024-10-10 01:17:43
2
kzemnz
liu :
x3🗿
2024-10-10 02:04:44
1
userwxsoxsn7ct
oystem lord :
me corte el pelo empezar de 0
2024-10-10 11:40:55
4
el.super.michi
Xavi Paúl Mendoza Foster :
todos tenemos nuestro lugar mágico
2024-10-14 13:01:19
2
giovanni_prado
Giovanni Coronel :
Una girl del 0% ? ojala 🥱😱
2024-10-12 06:49:58
1
pedrogonzales..8
🍓🍓GONZÁLES🍓❤️🥰 :
😏😏😏😏😏
2024-10-23 22:23:20
1
limber_mamani
Limber Mamani :
🤝😌
2024-10-10 12:02:10
1
jhesua_27
un chico normal :
x5
2024-10-10 09:36:20
1
elias_alvarezm
Elias Alvarez :
x4🔱
2024-10-10 05:12:50
1
To see more videos from user @jm_lina23, please go to the Tikwm homepage.

Other Videos

прохолодні краплі б'ються у вікна затуманених будівель. весна цього року обдаровує лише нескінченними дощами і буйним вітром. сонце лиш на миті визирає з-за хмар.  ноги хлюпочуть по калюжах, лишаючи не приємні відчуття за собою, адже тонкі конверси вже наскрізь мокрі. з темно–шоколадного волосся стікає річкою вода, розтікаючись обличчям. у голові хлопця забагато думок для того, аби думати про парасолю зараз. до того ж, як він вважає, вже запізно. одяг всеодно мокрий й холодний, прямісінько, як його серце у цей день.  чан ненавидить дні народження, він завжди опиняється один, під цим холодним дощем і вітром. хочеться лише закутатися у плед та пускати прозорі сльози, аби ніхто не бачив.  невже так буде до кінця його буття? він впевнений, що так. проте це лише його, набута сумнівами думка.  — перепрошую! — випадково влетівши у понурого юнака схиляється у вибачені молодий хлопчина.. — ох, все гаразд, будьте обережні, — легко посміхається чан, аби хлопець не відчував себе винним.  лише зараз незнайомець помітив, що він без парасолі під такою зливою й не виглядає так, ніби він у повному порядку.  — з вами все впорядку? вибачте, що питаю, та ви виглядаєте сумним й змоклим. — схвильовано дивиться в очі.  — що, справді? все наче в порядку..., — та це зовсім не звучить як правда. — ох, я не буду лізти до вас, та може ви дозволите запросити вас на каву?  — так спонтанно? — чому б ні?  бан чан посміхається, цей хлопчина такий милий, йому чомусь хочеться відкрити клаптик серця.  — тоді мушу погодитись, містере спонтанність, — хлопець вперше усміхається за сьогодні так широко, зі своїми ямочками на мокрих щоках, що зараз накриті темною парасолею. — о, мене звати ян чонін, вибачте, що не представився раніше, — знову трохи схиляється й ніяковіє, як вже відомо, чонін. через відсутність сонячних променів його рожевих щік та вух не видно, за що він неабияк вдячний.  — я бан чан, але можеш звати мене просто чан, — несвідомо переходить на дружні звертання, бо з цим хлопцем комфортно, як ніколи, — ти дуже милий. — не стримується.  і чонін вперше показує свою лисячу посмішку, що чарує. її хочеться бачити вічність.  ком🙏 #seunjix #укрстей #стрейкідс #чанчони #chanjeong #стрейкідсворлдомінейшн
прохолодні краплі б'ються у вікна затуманених будівель. весна цього року обдаровує лише нескінченними дощами і буйним вітром. сонце лиш на миті визирає з-за хмар. ноги хлюпочуть по калюжах, лишаючи не приємні відчуття за собою, адже тонкі конверси вже наскрізь мокрі. з темно–шоколадного волосся стікає річкою вода, розтікаючись обличчям. у голові хлопця забагато думок для того, аби думати про парасолю зараз. до того ж, як він вважає, вже запізно. одяг всеодно мокрий й холодний, прямісінько, як його серце у цей день. чан ненавидить дні народження, він завжди опиняється один, під цим холодним дощем і вітром. хочеться лише закутатися у плед та пускати прозорі сльози, аби ніхто не бачив. невже так буде до кінця його буття? він впевнений, що так. проте це лише його, набута сумнівами думка. — перепрошую! — випадково влетівши у понурого юнака схиляється у вибачені молодий хлопчина.. — ох, все гаразд, будьте обережні, — легко посміхається чан, аби хлопець не відчував себе винним. лише зараз незнайомець помітив, що він без парасолі під такою зливою й не виглядає так, ніби він у повному порядку. — з вами все впорядку? вибачте, що питаю, та ви виглядаєте сумним й змоклим. — схвильовано дивиться в очі. — що, справді? все наче в порядку..., — та це зовсім не звучить як правда. — ох, я не буду лізти до вас, та може ви дозволите запросити вас на каву? — так спонтанно? — чому б ні? бан чан посміхається, цей хлопчина такий милий, йому чомусь хочеться відкрити клаптик серця. — тоді мушу погодитись, містере спонтанність, — хлопець вперше усміхається за сьогодні так широко, зі своїми ямочками на мокрих щоках, що зараз накриті темною парасолею. — о, мене звати ян чонін, вибачте, що не представився раніше, — знову трохи схиляється й ніяковіє, як вже відомо, чонін. через відсутність сонячних променів його рожевих щік та вух не видно, за що він неабияк вдячний. — я бан чан, але можеш звати мене просто чан, — несвідомо переходить на дружні звертання, бо з цим хлопцем комфортно, як ніколи, — ти дуже милий. — не стримується. і чонін вперше показує свою лисячу посмішку, що чарує. її хочеться бачити вічність. ком🙏 #seunjix #укрстей #стрейкідс #чанчони #chanjeong #стрейкідсворлдомінейшн

About