@artesemanhasdalu: Chegou a coisa mais fofa para deixar sua mesa organizada: nosso porta celular de cachorrinho em madeira! Além de ser super prático para apoiar seu celular enquanto você trabalha, assiste vídeos ou faz chamadas, ele é uma peça de decoração charmosa que vai dar um toque especial ao seu cantinho. Feito com madeira Pinus e com um design adorável de cachorrinho, ele é o presente perfeito para você ou para aquela pessoa especial que ama animais. Consulte Personalizados. 🐾 Garanta já o seu e deixe a fofura invadir seu dia a dia! Venda pelo Direct ou WhatsApp #portacelulardemadeira #portacelularpersonalizado #suporteparacelular #marcenariacriativa

Artes e Manhas da Lu
Artes e Manhas da Lu
Open In TikTok:
Region: BR
Tuesday 08 April 2025 13:18:11 GMT
3200
46
1
6

Music

Download

Comments

vasquezforeveralonne
VASQUEZ :
😁
2025-10-13 19:32:38
1
To see more videos from user @artesemanhasdalu, please go to the Tikwm homepage.

Other Videos

📚Книга: До зустрічі знову 📚Автор: Меланія Арт ⬇️Фрагмент⬇️ – Холодно? – похмуро спитав. – Ні, – відповіла, а потім неочікувано навіть для самої себе підняла руку і провела нею по його обличчю. – Ніко, – охрипло промовив, а потім повільно почав нахилятися до мене.  Зрозумівши, що я не збираюся його відштовхувати, він нарешті торкнувся моїх губ своїми. Спочатку цілував ніжно та обережно, наче робить це вперше, але потім на секунду відсторонився, пильно подивився мені в очі і... І тоді поцілував вже зовсім по-іншому. Так, як тільки один він вміє. І тут залишки мого здорового глузду помахали на прощання, а потім, не довго думаючи, прихопили з собою у далеку даль безглузді сумніви, що ще намагалися тихенько підпискувати щось на тему великої помилки. І от після цього я сама з чітким наміром посилити приємні відчуття подалася ще ближче до Власа і почала відповідати з усією відданістю, на яку тільки була здатна. Поцілунок з кожною секундою ставав все більш палким, тож в один момент я не витримала і застогнала від відчуттів, що просто переповнювали мене всередині. Для Власа це стало “зеленим світлом”, тож він миттю пересадив мене до себе обличчям і дав волю рукам. Він з надзвуковою швидкістю розстібнув всі ґудзики на моєму пальті і тоді опустив руки на талію. Крізь тонкий трикотаж я відчувала їх гарячі дотики і мліла від них. На цьому Влас зупинятися на став, тож вже дуже скоро почав опускати руки все нижче і нижче. Він пройшовся вздовж моїх ніг, а потім перемістив їх на мої стегна, стискаючи ті майже до болю.  В цей час його губи перемістилися на мою шию, і після цього я вже взагалі перестала сприймати реальність. Залишилися тільки інстинкти та бажання отримати більше. Це була та сама точка неповернення, після якої зупинитися вже було неможливо. Та я й не хотіла цього, адже тепер відчула, що все стало на свої місця. Потрібно нарешті зізнатися, що в мене досі надто сильні почуття до цього чоловіка. І більше я не хочу і не буду їм противитися. Через певний час я відчула під спиною холодну шкіру сидінь, але навіть не помітила, коли Влас встиг змінити наше положення. Сам він тепер нависав наді мною і в його очах палав такий вогонь, що мені хотілося дивитися на нього нескінченно.  І тут краєм вуха я почула якийсь дивний звук.  Тук, тук, тук… Влас першим відреагував, тож з неймовірними зусиллями змусив себе відсторонитися, а коли стукіт по вікну (а це був саме він) повторився, він чортихнувся і повністю піднявся, вкриваючи мене пледом і застьобуючи сорочку, що вже була наполовину розкрита. – Залишайся тут, – наказав, подарувавши ще один короткий поцілунок, а потім вийшов з авто. Я одразу почала приводити себе до ладу, а потім з подивом виявила, що в салоні стало надто душно і навіть всі вікна запітніли. Хто б там нам не був, але він точно зрозумів, що тут відбувалося. Точніше мало відбутися.  Не вистачало тільки красномовного відбитка руки у вікні, як в тій самій відомій сцені з Титаніка. Сама не очікувала від себе, але я почала тихо сміятися. Боже, яка дурна ситуація! Не стрималися, наче підлітки. Але чи шкодую я? Ні, абсолютно ні. Через хвилину двері відчинилися. – Ми врятовані, життя моє, – весело промовив. – Мій знайомий сам по нас приїхав, тож прошу на вихід. Я усміхнулася, радіючи, що ми нарешті зможемо повернутися додому, але потім зрозуміла, що мені все ж неймовірно прикро, що нас перервали.  Влас в цей час дивився на мене і немов все зрозумів. Він швидко наблизився до мене, а потім прошепотів в губи: – Це не кінець, – і подарував ще один приголомшливий поцілунок. –  Чекаємо тебе, – задоволено сказав, відстороняючись. А я... Так, я знову сиділа і усміхалася, досі відчуваючи на губах солодкий смак мого чоловіка. #рекомендації #книги #рек #букблог #букрек
📚Книга: До зустрічі знову 📚Автор: Меланія Арт ⬇️Фрагмент⬇️ – Холодно? – похмуро спитав. – Ні, – відповіла, а потім неочікувано навіть для самої себе підняла руку і провела нею по його обличчю. – Ніко, – охрипло промовив, а потім повільно почав нахилятися до мене. Зрозумівши, що я не збираюся його відштовхувати, він нарешті торкнувся моїх губ своїми. Спочатку цілував ніжно та обережно, наче робить це вперше, але потім на секунду відсторонився, пильно подивився мені в очі і... І тоді поцілував вже зовсім по-іншому. Так, як тільки один він вміє. І тут залишки мого здорового глузду помахали на прощання, а потім, не довго думаючи, прихопили з собою у далеку даль безглузді сумніви, що ще намагалися тихенько підпискувати щось на тему великої помилки. І от після цього я сама з чітким наміром посилити приємні відчуття подалася ще ближче до Власа і почала відповідати з усією відданістю, на яку тільки була здатна. Поцілунок з кожною секундою ставав все більш палким, тож в один момент я не витримала і застогнала від відчуттів, що просто переповнювали мене всередині. Для Власа це стало “зеленим світлом”, тож він миттю пересадив мене до себе обличчям і дав волю рукам. Він з надзвуковою швидкістю розстібнув всі ґудзики на моєму пальті і тоді опустив руки на талію. Крізь тонкий трикотаж я відчувала їх гарячі дотики і мліла від них. На цьому Влас зупинятися на став, тож вже дуже скоро почав опускати руки все нижче і нижче. Він пройшовся вздовж моїх ніг, а потім перемістив їх на мої стегна, стискаючи ті майже до болю. В цей час його губи перемістилися на мою шию, і після цього я вже взагалі перестала сприймати реальність. Залишилися тільки інстинкти та бажання отримати більше. Це була та сама точка неповернення, після якої зупинитися вже було неможливо. Та я й не хотіла цього, адже тепер відчула, що все стало на свої місця. Потрібно нарешті зізнатися, що в мене досі надто сильні почуття до цього чоловіка. І більше я не хочу і не буду їм противитися. Через певний час я відчула під спиною холодну шкіру сидінь, але навіть не помітила, коли Влас встиг змінити наше положення. Сам він тепер нависав наді мною і в його очах палав такий вогонь, що мені хотілося дивитися на нього нескінченно. І тут краєм вуха я почула якийсь дивний звук. Тук, тук, тук… Влас першим відреагував, тож з неймовірними зусиллями змусив себе відсторонитися, а коли стукіт по вікну (а це був саме він) повторився, він чортихнувся і повністю піднявся, вкриваючи мене пледом і застьобуючи сорочку, що вже була наполовину розкрита. – Залишайся тут, – наказав, подарувавши ще один короткий поцілунок, а потім вийшов з авто. Я одразу почала приводити себе до ладу, а потім з подивом виявила, що в салоні стало надто душно і навіть всі вікна запітніли. Хто б там нам не був, але він точно зрозумів, що тут відбувалося. Точніше мало відбутися. Не вистачало тільки красномовного відбитка руки у вікні, як в тій самій відомій сцені з Титаніка. Сама не очікувала від себе, але я почала тихо сміятися. Боже, яка дурна ситуація! Не стрималися, наче підлітки. Але чи шкодую я? Ні, абсолютно ні. Через хвилину двері відчинилися. – Ми врятовані, життя моє, – весело промовив. – Мій знайомий сам по нас приїхав, тож прошу на вихід. Я усміхнулася, радіючи, що ми нарешті зможемо повернутися додому, але потім зрозуміла, що мені все ж неймовірно прикро, що нас перервали. Влас в цей час дивився на мене і немов все зрозумів. Він швидко наблизився до мене, а потім прошепотів в губи: – Це не кінець, – і подарував ще один приголомшливий поцілунок. – Чекаємо тебе, – задоволено сказав, відстороняючись. А я... Так, я знову сиділа і усміхалася, досі відчуваючи на губах солодкий смак мого чоловіка. #рекомендації #книги #рек #букблог #букрек

About