doka :
здається, це я. боюся обгворити це з психіатром. читала книги про мро, всюди бачу себе. лікую 3 роки f32.3, але відчуваю, що це не повний мій діагноз. страшно визнати перед іншими людьми, що є проблеми, навіть, якщо вони допоможуть. все тримаю в собі, а потім на собі ж й зриваюся. перепади настрою, переоцінюю інших (як мені кажуть, я цього не усвідомлюю до кінця), а як хтось провиниться, гніваюсь на себе і страдаю від цього потім я. не знаю хто і що я. не живу коротше кажучи, а існую. вагаюся дуже сильно, через те, що скоро до психіатра, а я не знаю, чи навішувати на себе нове «клеймо», чи жити в невіданні. бо не можу змусити себе просто так пійти до психотерапевта, у мене ж «усе добре». може хтось дасть пораду, варто обговорити мої бентеження з лікарем, та дізнатися чи є в мене мро чи ні, або краще не робити цього, бо боюся, що після цьго будуть проблеми у соціальному житті.
2025-07-12 15:59:49