lisia :
Мені дев’ять років, і цей Новий рік я пам’ятаю так, ніби він був учора. Снігу насипало стільки, що він сягав мамі по зріст усе навколо було білим, чистим і сяючим. Бабуся, як завжди, стояла на кухні й готувала святкові страви, а до неї завітали її подруги. У домі панував особливий затишок, сповнений сміху й теплих розмов.
У залі красувалася справжня ялинка. Вона пахла хвойним лісом, і цей запах змішувався з ароматом мандаринів, даруючи відчуття справжнього свята. Кожна гілочка світилася іграшками, гірляндами та блиском, і здавалося, що сама ялинка дихає радістю.
Коли настала новорічна ніч, ми вийшли надвір. У небі розквітали салюти — різнокольорові, гучні, веселі. Майже в кожному дворі люди запускали вогні, співали пісень, обіймалися та щиро раділи. Світ навколо був наповнений щастям і веселим сміхом.
Тоді я відчувала, що Новий рік — це справжнє диво, яке об’єднує всіх: і дорослих, і дітей. Це тепло дому, запах ялинки, смак мандаринів і сяйво неба над головою.
Це було справді казково🥺
2025-09-09 00:27:36