SYME22 :
В мене теж так було, друзі покликали мене і старшого брата в гості на сардельки, це був 2020 р, другий день Пасхи, я щось категорично не хотіла їхати, брат каже: та давай, та поїхали, я сам не хочу, мама теж каже та їдь з ним, а я аж плакала, не хотіла чогось, але поїхала. Їхали все ок, проїхали пів дороги, брат почав доганяти того друга до якого ми їхали, він їхав на машині перед нами, але він ж знає кожну яму в себе в селі там, а мій брат ні… ну він і розігнався, а на зустріч нам їде мотоцикл і брат скоро звертає в бік, щоб його не зачіпити і на швидкості машина починає летіти, брат кричить не можу зупинити машину, в мене очі закриті зі страху. Чесно, життя перед очима не пробігло. Тут ми впали як ніби в річку і зупинились зачепились за дерево, яке ж виламали машиною, і брат каже до мене скоро виходи, бо машина у воді, ще зараз взірветься, хто зна, що може бути. Брат вийшов скоро через свої двері і я через його двері перелізла, дивимся, а там вверху вже багато людей назбиралось, чули як машина влетіла, якісь хлопці подали руку, витягли мене і братові допомогли. Ну і браь набирає тата, а в тата ще й в той день ДН, просто уявіть якби ми померли( оце б «подарок» був. Каже татові «тато, ти тільки не переживай, з нами все добре, лиш машина побита. На щастя зі мною і з братом все добре, я обійшлась одним синяком, а брат синяком і легкою царапинкою, ми нічого не поламали, не померли… слава Богу! Для мене це тоді якесь свідчення таке було, що Бог поруч і Він зберіг. Я пам’ятаю, як тоді в машині ми слухали християнську пісню «Ты никогда не предашь меня…» 🥹 вже пройшло 5 років, а я досі згадую цю історію зі сльозами.
2025-09-07 21:19:38