35 рік тому, 2 жовтня 1990 року, в Києві на Майдані Незалежності (на той час Площі Жовтневої революції) з’явилися намети: група студентів, переважно з київських та львівських вишів, оголосила голодування і висунула політичні вимоги. За пару днів кількість постійних мешканців містечка збільшилася до кількох сотень, а число тих, хто щодня збирався на Майдані, зросло до кількох тисяч. Так починалася перша в новітній історії України широкомасштабна акція спротиву – “Революція на граніті”Передумови Майдану на граніті Між союзними республіками назріла криза, спровокована орієнтованою на військово-промисловий комплекс плановою економікою. Дефіцит і перебудова породжували критичне ставлення до комуністичної влади та розквіт в Україні (та інших країнах) національно-демократичних рухів. Керівництво компартії на чолі з Горбачовим вирішили шляхом певних поступок зміцнити владу в Москві, перетворивши Союз на конфедерацію. На початку 1990 року в Україні відбулися перші політичні конфронтації проти підписання нового союзного договору. Тоді ж, після чергових виборів до Верховної ради УРСР, комуністи отримали 239 місць, тоді як демократи-опозиціонери отримали 126 мандатів. Цього було недостатньо для зламу комуністичної системи. Тому прогресивна молодь, об’єднавшись у студентські організації, виступила з протестом і оголосила голодування на площі Жовтневої революції у Києві (нині – Майдані Незалежності). Задум акції протесту виник в Української студентської спілки (голова київської УСС – Олесь Доній) та Студентському братстві Львова (голова – Маркіян Іващишин). Третім співголовою акції від студентства сходу України був Олег Барков (керівник УСС Дніпродзержинська), проте де-факто лідерами мітінгувальників були Іващишин та Доній. Комендантом наметового містечка обрали студента Київського державного університету Тараса Корпала. Вимоги голодуючих студентів Політичні вимоги протестувальників були такими: дострокове припинення повноваження Верховної ради України та призначення нових виборів на багатопартійній основі восени 1991 року; відставка голови Ради міністрів України Віталія Масола; прийняття закону про націоналізацію майна КПУ та ЛКСМУ; недопущення підписання нового Союзного договору; повернення в Україну солдатів, які проходять строкову службу за межами держави, і забезпечення проходження служби на території республіки юнакам подальших призовів. Підготовка відбувалася в умовах суворої конспірації. Львів’яни, які 2 жовтня прибували до столиці, збиралися невеликими групами й купували не більше п’яти квитків за раз, аби не викликати підозри. Кожен з них мав чіткий маршрут від вокзалу до центру Києва. Під час голодування проти уряду до мітингувальників приходити чисельні гості: політики, дисиденти, співаки Едуард Драч, Марія Бурмака, народна артистка України Ніла Крюкова, поетеса Ліна Костенко, а також письменник Олесь Гончар, який демонстративно вийшов з партії, коли комуністи у Верховній раді відмовились підтримати студентів. Чого вдалось досягти “Майдану на граніті” 17 жовтня Верховна рада 314 голосами “за” (“проти” виступили 38 депутатів) прийняла рішення частково задовольнити вимоги студентів. Зокрема: Голову Ради Міністрів УРСР Віталія Масола відправили у відставку; Був прийнятий Закон про проходження строкової військової служби українцями тільки на території республіки; Ще одна вимога студентів — непідписання союзного договору — також була виконана. На жаль, розпуск Верховної ради так і не вдалося втілити в життя – інші вимоги пообіцяли виконати по змозі. Але головним стало те, що люди зрозуміли: за краще майбутнє потрібно боротися не лише словами, але й ділом. Остаточний відрив від СРСР відбувся через рік (Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991-го та референдум від 1 грудня 1991-го). Джерело:Суспільне новини #історіяукраїни #революціянаграніті #майдан#студенти #київ - @cripchunka