Мікеша :
Качалася беревочка із гори до долу,
Вже не бути на цім світі ще раз молодому.
Літа мої молоденькі на кованім мості,
Вертайтеся, літа мої молодії, ще до мене в гості.
А ми се не вернемо, не майте надії,
Було знати, шинувати літа молодії.
А ми си не вернемо, не маємо коли,
Було знати, шинувати й життєчко своє.
А я піду в лісок-трісок, тай наберу лому,
Завів мене дурний розум на чужу сторону.
А в чужій сторононці ні батька, ні неньки,
Лиш в садочки виногради, кують зозуленьки.
Як ти файно вік кукуєш, сива зозусенько,
Де ти мене вікукуєш на другеє літонько
2026-02-20 17:08:26