@uvarovairyna: Що чує психолог: «Коли хтось інший задає мені рамки та визначає, що і коли робити, — я легко включаюсь. Є структура, є контроль, і мені зрозуміло, як рухатися. Але коли справа стосується мого власного проєкту, де потрібно самій визначити кроки, строки й бажання — я ніби розсипаюсь. Мені бракує досвіду опори на себе: ніхто не вчив мене підтримувати власні ідеї й давати їм простір. У дитинстві рішення за мене здебільшого приймали дорослі — вони визначали, що правильно і куди рухатись. Їхні цілі були головнішими, а мої — або ігнорувалися, або взагалі не враховувалися.» У транзактному аналізі виділяють три еґо-стани: Батько, Дорослий і Дитина. Батьківська частина може бути як Піклувальною, так і Керівною. У здоровому варіанті Керівний Батько допомагає тримати курс: ставити дедлайни, організовувати процес, не давати з’їжджати з обраного шляху. Але якщо в дитинстві дорослі були надміру вимогливими, втручались у кожен крок або, навпаки, зовсім не підтримували — внутрішній механізм самоконтролю може так і не сформуватися. Людина залишається без внутрішнього «наставника», без навички структурувати свої завдання й доводити задумане до кінця. 🤍Як із цим працювати: • Помічати, що саме допомагає вам рухатись, коли є зовнішні дедлайни. Яких елементів бракує у власних проєктах? • Згадати власний досвід: у яких ситуаціях у дитинстві була підтримка, а де її не вистачало? Як би вам хотілося, щоб вас супроводжували тоді? • Поступово вибудовувати внутрішню опору: вчитись бути собі Піклувальним Батьком, який і підтримує, і нагадує про наступні кроки. • Тренувати здатність створювати власні рамки й структуру — ті, що враховують ваші бажання, потреби та темп. Це і є шлях до того, щоб нарешті почути себе й почати діяти не лише за чужими завданнями, а й за своїми. @uvarovairyna 🪐 підпишись, тут блог психотерапевтки

Психотерапевтка

Open In TikTok:

Region: UA

Wednesday 19 November 2025 19:41:44 GMT