dasha.buzynska :
У мене два дні тому була цікава зустріч з однією бабусею. Я на ланч вирішила сходити в парк. Ввімкнула навушники, сонечко світить, дістаю шоколадний батончик каву, а в цей час до мене наближається тінь милої інтелігентної бабусі і щось говорить до мене. Я знімаю навушника, і така: «перепрошую, Ви щось сказали?», а вона мені: «Бачу, Ви обідаєте, смачного Вам». Я подякувала, побажала їй гарного дня і вона пішла. Потім за хвилин 25 я йшла додому і побачила її по дорозі. Вона мене впізнала, посміхнулася і сказала слова, які я запамʼятала і вони мені слугуватимуть, як знаком зверху: «Я теж колись була така, як ти, красива, розумна. Ти можеш більше, ніж ти думаєш. Роби те, що ти хотіла. У тебе все вийде і це твоє. Мушу бігти. Все буде добре». Бабуся ці слова сказала англійською дослівно, але мені вони були неймовірно треба. Не вірю бабкам, що бачать майбутнє, але вірю в те, що люди, яких ми зустрічаємо, це підказки Бога на наші прохання про те, щоб підсвітити наш шлях і навести на дорогу, яка є найправильнішою. Якось так. Ще раз зустріну ту бабусю, обов’язково з нею поспілкуюсь. Але я навряд чи її зустріну в місті серед 15млн людей. Ось така історія.
2026-03-21 01:41:06