@fanputin11101983: Nga&Ukraine#tintucmoingay24/7

fanputin11101983
fanputin11101983
Open In TikTok:
Region: VN
Saturday 06 June 2026 23:49:38 GMT
649
97
3
16

Music

Download

Comments

trucchianh
Trúc Anh Đài :
👍👍👍👍👍❤️❤️❤️❤️❤️
2026-06-07 06:18:57
1
hng.thm169
Hồng Thắm :
❤️❤️❤️❤️❤️❤️
2026-06-07 04:33:09
1
nuai.tang123
nuai tang123 :
😳😳😳
2026-06-07 06:41:56
1
To see more videos from user @fanputin11101983, please go to the Tikwm homepage.

Other Videos

Я знаю тебе… Я знаю тебе краще, ніж всі інші… І навіть більше, ніж би ти цього хотів… Ти одягаєш маску пофігізму, Та я в цім бачу лиш слабкий порив Сховатися від власного безсилля  Зі мною чесно очі в очі говорити… Мовчання, мов невидиме  насилля, Що наше серце перетворює на злитки… Так… Золоті… Але тверде каміння… Нам у ночі краями ріже душу… І,  так поважно, гордість пухирями Від опіків понадувало… Суше… І в цих боях не має переможців… І я і ти вмираєм героїчно … І віртуозно холодом по нервах Ми граємо фальшиво й не логічно… Кому і що доводимо - не знаю… За що ми один одного караєм…? Можливо : світ - театр, ми - актори… Та от, для кого фарс оцей ми граєм…? Ми долю лезами, мов близнюків сіамських На дві окремих пробуєм ділити… Та що отримаєм від цих маніпуляцій…? І як ми потім з цим будемо жити…? Невже мене ти досі ще не вивчив? Я, на біду , чи щастя - відкривалась… І намагалась теж тебе відкрити Та, ти заіржавів… Тож не піддалось… А в переможців залишаються трофеї: Наші серця ми  на гвіздок повісим І на стіні отій повільно краплі крові Стікатимуть на землю, почорнівши… А світ не знатиме про те, що було з нами, Одягнем маски… Спершу ти, я потім… І далі житимемо, наче все в порядку… І вітер наш вогонь розвіє в попіл… Я знаю тебе краще, ніж всі інші… І, навіть, більше ніж би ти цього хотів… Ти демонструєш маску пофігізму… Невже, ти справді хочеш цих боїв…?#авторськийвірш #віршіпрокохання #оксанаіванюк #думкивголос #віршіукраїнською
Я знаю тебе… Я знаю тебе краще, ніж всі інші… І навіть більше, ніж би ти цього хотів… Ти одягаєш маску пофігізму, Та я в цім бачу лиш слабкий порив Сховатися від власного безсилля Зі мною чесно очі в очі говорити… Мовчання, мов невидиме насилля, Що наше серце перетворює на злитки… Так… Золоті… Але тверде каміння… Нам у ночі краями ріже душу… І, так поважно, гордість пухирями Від опіків понадувало… Суше… І в цих боях не має переможців… І я і ти вмираєм героїчно … І віртуозно холодом по нервах Ми граємо фальшиво й не логічно… Кому і що доводимо - не знаю… За що ми один одного караєм…? Можливо : світ - театр, ми - актори… Та от, для кого фарс оцей ми граєм…? Ми долю лезами, мов близнюків сіамських На дві окремих пробуєм ділити… Та що отримаєм від цих маніпуляцій…? І як ми потім з цим будемо жити…? Невже мене ти досі ще не вивчив? Я, на біду , чи щастя - відкривалась… І намагалась теж тебе відкрити Та, ти заіржавів… Тож не піддалось… А в переможців залишаються трофеї: Наші серця ми на гвіздок повісим І на стіні отій повільно краплі крові Стікатимуть на землю, почорнівши… А світ не знатиме про те, що було з нами, Одягнем маски… Спершу ти, я потім… І далі житимемо, наче все в порядку… І вітер наш вогонь розвіє в попіл… Я знаю тебе краще, ніж всі інші… І, навіть, більше ніж би ти цього хотів… Ти демонструєш маску пофігізму… Невже, ти справді хочеш цих боїв…?#авторськийвірш #віршіпрокохання #оксанаіванюк #думкивголос #віршіукраїнською

About