@dincer.gs.37: @Daha 17 @Kanal D #Aras #Leyla #Teoman #Deniz #Kutay bu akşam 20.00'de sadece KanalD'de!

🦁𝐃𝐈̇𝐍𝐂̧𝐄𝐑 𝐆𝐒💛♥️
🦁𝐃𝐈̇𝐍𝐂̧𝐄𝐑 𝐆𝐒💛♥️
Open In TikTok:
Region: TR
Sunday 07 June 2026 11:14:21 GMT
238531
6154
16
191

Music

Download

Comments

ibo_17_1
ibo_17_1 :
Leyla’nın aşkta aras demesi
2026-06-07 17:31:13
99
quwanch
𝕸𝖔𝖓𝖘𝖙𝖊𝖗 :
ihaneta aras dedi aww
2026-06-07 17:58:15
4
2012.1903.f
Y♾N :
çook guzelll
2026-06-07 17:21:07
7
melisababayev_234
Melisammmm :
cağan âşka Leyla diye bilirdi ama coook güzeller yaaa oluyorummmmmm❤️❤️❤️
2026-06-07 13:11:32
16
_jusst17
Just 17✨ :
Editim nasii?
2026-06-07 18:29:43
2
fa.rah0465
fa rah :
deniz 🥰🥰🥰
2026-06-07 17:28:41
3
beattris.7n777
Betty🤍 :
bölüm 2???
2026-06-07 17:30:59
2
burak.emir72
Bilinmez :
çoçuk dizisidir
2026-06-07 17:40:15
0
kerim0897
Kerim :
👍👍👍
2026-06-07 16:00:26
2
atlagec_7421
𝓐𝓫𝓭𝓾𝓵𝓻𝓪𝓱𝓶𝓪𝓷 :
🥰🥰🥰
2026-06-07 12:09:56
1
abdul12.06
Abdul.06 :
❤️❤️❤️
2026-06-07 19:15:44
0
userriao2ygcrd
sandro :
❤️❤️❤️
2026-06-07 19:34:26
0
userriao2ygcrd
sandro :
🥰🥰🥰
2026-06-07 19:34:34
0
To see more videos from user @dincer.gs.37, please go to the Tikwm homepage.

Other Videos

Таємниця пісні “Червона рута” Пісню написав: Володимир Івасюк (1949–1979) Вперше виконана: 1970 рік Кажуть, у давні часи, коли люди ще слухали землю, а не чужі голоси, у горах з’явилась квітка, якої ніхто не бачив до того. Вона не росла, як інші. Не підкорялась порам року. І не відкривалась кожному. Її назвали Червоною рутою. Одні говорили — вона приносить любов. Інші — що відкриває істину. А дехто вірив, що той, хто знайде її, більше ніколи не буде сам. І відтоді люди почали шукати. Вони піднімались у гори, йшли стежками, яких не було на жодній карті, дивились у небо, ніби відповідь могла впасти звідти. Дехто навіть вірив у давню легенду: що колись існувала планета Рута, знищена у часи Великої Асси сірими силами, і що її світло досі йде до нас крізь темряву, ніби підказка тим, хто здатен побачити. І люди вдивлялись у небо ще пильніше, шукаючи не квітку — а знак. Але квітка не з’являлась. І тоді народилась пісня. Не як відповідь — а як пам’ять про те, чого ніхто не зміг пояснити. У цій пісні люди впізнавали щось своє: тихий біль, надію, любов, яку не можна втримати словами. З часом Червона рута перестала бути квіткою. Вона стала образом. Символом того, що завжди ніби поруч — але вислизає, якщо шукаєш не там. Люди почали вірити, що вона десь далеко: у горах, у небі, у майбутньому, у чиїхось обіцянках. Але старі, які ще пам’ятали тишу дібров, казали інше: — Ви дивитесь не туди. Бо Червона рута не росте там, де її шукають. Вона з’являється там, де людина перестає бігти за чужими словами і починає чути себе. Не в дорозі — а в стані. Не в обіцянці — а в присутності. Вона не падає з неба. І не дарується кимось. Вона народжується. У погляді між людьми. У голосі, який не бреше. У тиші, де немає потреби доводити. Тому її неможливо знайти як річ. Бо це не квітка. Це момент, коли людина бачить справжнє. І, можливо, в цьому і є таємниця пісні: вона ніколи не була про пошук. Вона була про пам’ять. Про те, що нічого великого не приходить згори, якщо воно не виросло зсередини. І що справжнє не треба шукати далеко. Бо якщо його немає поруч — його не буде ніде.                             #ЧервонаРута.#СимволЛюбові.#МоваОбразів.#ПошукСенсу.#ГолосЗемліПамятьНародуВнутрішнійШляхТишаВсесвітуПозаЧасом.
Таємниця пісні “Червона рута” Пісню написав: Володимир Івасюк (1949–1979) Вперше виконана: 1970 рік Кажуть, у давні часи, коли люди ще слухали землю, а не чужі голоси, у горах з’явилась квітка, якої ніхто не бачив до того. Вона не росла, як інші. Не підкорялась порам року. І не відкривалась кожному. Її назвали Червоною рутою. Одні говорили — вона приносить любов. Інші — що відкриває істину. А дехто вірив, що той, хто знайде її, більше ніколи не буде сам. І відтоді люди почали шукати. Вони піднімались у гори, йшли стежками, яких не було на жодній карті, дивились у небо, ніби відповідь могла впасти звідти. Дехто навіть вірив у давню легенду: що колись існувала планета Рута, знищена у часи Великої Асси сірими силами, і що її світло досі йде до нас крізь темряву, ніби підказка тим, хто здатен побачити. І люди вдивлялись у небо ще пильніше, шукаючи не квітку — а знак. Але квітка не з’являлась. І тоді народилась пісня. Не як відповідь — а як пам’ять про те, чого ніхто не зміг пояснити. У цій пісні люди впізнавали щось своє: тихий біль, надію, любов, яку не можна втримати словами. З часом Червона рута перестала бути квіткою. Вона стала образом. Символом того, що завжди ніби поруч — але вислизає, якщо шукаєш не там. Люди почали вірити, що вона десь далеко: у горах, у небі, у майбутньому, у чиїхось обіцянках. Але старі, які ще пам’ятали тишу дібров, казали інше: — Ви дивитесь не туди. Бо Червона рута не росте там, де її шукають. Вона з’являється там, де людина перестає бігти за чужими словами і починає чути себе. Не в дорозі — а в стані. Не в обіцянці — а в присутності. Вона не падає з неба. І не дарується кимось. Вона народжується. У погляді між людьми. У голосі, який не бреше. У тиші, де немає потреби доводити. Тому її неможливо знайти як річ. Бо це не квітка. Це момент, коли людина бачить справжнє. І, можливо, в цьому і є таємниця пісні: вона ніколи не була про пошук. Вона була про пам’ять. Про те, що нічого великого не приходить згори, якщо воно не виросло зсередини. І що справжнє не треба шукати далеко. Бо якщо його немає поруч — його не буде ніде. #ЧервонаРута.#СимволЛюбові.#МоваОбразів.#ПошукСенсу.#ГолосЗемліПамятьНародуВнутрішнійШляхТишаВсесвітуПозаЧасом.

About