@user81881703107988:

روٌح الحــسيـن 🤎
روٌح الحــسيـن 🤎
Open In TikTok:
Region: IQ
Monday 08 June 2026 09:07:52 GMT
15189
655
5
213

Music

Download

Comments

iman6li
lmal🦋 :
تكمله جزاكم الله خير
2026-06-08 17:51:51
1
user6927130069
؟!؟!؟! :
تكمله رحمه لابوج
2026-06-08 19:13:42
2
sosnhsn7
ֺ ֙ ᷂لـبـو໑ھٰہ🩷༯ . :
امانه دعائكم لطفل محمد داخل غيبوبه صار شهرين يفرح امه وابوه حالتهم تكسر الخاطر
2026-06-08 23:28:11
0
um.ali9375
Um Ali :
😥😥😥
2026-06-08 19:46:16
0
To see more videos from user @user81881703107988, please go to the Tikwm homepage.

Other Videos

Ге́тьма́н[1][2] (від нім. Hauptmann, чеськ. hejtman — урядник, пол. hetman — командувач[3]) — назва урядників, вищих воєначальників та голів держав у таких державних і військово-державних утвореннях, як гуситська Чехія, Велике князівство Литовське, Руське і Жемайтійське, Королівство Польське, Річ Посполита, Козацька держава (Гетьманщина), Військо Запорозьке та Українська Держава Павла Скоропадського.  В Україні в XVI—XVII століттях, гетьман — керівник Війська Запорозького. Титул правителя держави (Гетьманщини) з 1648 по 1764 роки та в 1918 році; в сучасній Україні використовується деякими об'єднаннями громадян, які вважають себе спадкоємцями традицій українського козацтва[5]. В Україні «гетьманами» здавна називали обраних у колі козацької шляхти ватажків козацького війська, перші угруповання якого з'явилися в низинах Дніпра ще у XV столітті. В окремих джерелах першими козацькими гетьманами вважають В. Светольдовича, П. Лянцкоронського, Є. Дашкевича, В. Хмельницького, Д. Вишневецького (Байду), Є. Ружинського, І. Свірговського та ін. отаманів, що очолювали українське козацтво в період до надання йому статусу реєстрової організації[6]. Слово «гетьман» стало власною назвою після 1571 року, коли коронний гетьман Юрій Язловецький призначив гетьманом і старшим реєстрових козаків польського шляхтича Валентія Ольшовицького. 1576 року польський король Стефан Баторій дав запорозькому війську «конституцію і привілеї» (здебільшого вони повторювали «Конституцію Язловецького гетьмана з Бучача із козаками низовими запорозькими року Божого 1571»[7]) і, зокрема, офіційно пойменував Б. Ружинського[8][9] «Гетьманом Запорозьким» з пожалуванням його ознак гетьманської влади (клейнодів)[6]. З того часу гетьманська влада в Україні виходила з двох джерел: козацького обрання і королівського призначення[6]. Богдан Хмельницький ввів у обіг найменування «Гетьман України». За Богдана Хмельницького звання гетьмана набуло офіційного значення і визнання з боку сусідніх держав[9]. Символами гетьманської влади були булава, бунчук, прапор, печатка[8]. Внаслідок відновлення після Національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького 1648—1657 років української держави гетьман став її главою[11]. В його руках була зосереджена вся повнота виконавчої, законодавчої та судової влади, він здійснював зв'язки України з іноземними державами, мав значний вплив на церковні справи. Гетьманські укази — універсали, які були обов'язковими для всього населення. Ознаками влади гетьмана були бунчук та булава. Після Переяславської ради (1654) і укладення Березневих статей 1654 року з Московією розпочалося обмеження повноважень гетьмана. Його формально обирали на генеральній військовій раді на невизначений термін за погодженням із царським урядом. У XVIII столітті новообраний гетьман затверджувався в Москві чи Петербурзі й укладав з Росією спеціальний договір (статті). Гетьман очолював уряд України — генеральну старшину, що разом з полковниками утворювала старшинську раду, яка мала значний вплив на державні справи. Посада гетьмана на Лівобережній Україні існувала до 1764 року (з перервами у 1722—1727 та 1734—1750 роках). Резиденція його послідовно знаходилась у містах Чигирин, Гадяч, Батурин, Глухів.  З 1663 до 1681 року посада гетьмана існувала також на Правобережній Україні (П. Тетеря, П. Дорошенко, Ю. Хмельницький, М. Ханенко), а в 1710—1742 роках гетьманом України в еміграції був Пилип Орлик. Упродовж квітня — грудня 1918 року на чолі Української держави стояв Павло Скоропадський, який мав титул гетьмана. #Україна #Скоропадський #УЦР #Гетьман #1918
Ге́тьма́н[1][2] (від нім. Hauptmann, чеськ. hejtman — урядник, пол. hetman — командувач[3]) — назва урядників, вищих воєначальників та голів держав у таких державних і військово-державних утвореннях, як гуситська Чехія, Велике князівство Литовське, Руське і Жемайтійське, Королівство Польське, Річ Посполита, Козацька держава (Гетьманщина), Військо Запорозьке та Українська Держава Павла Скоропадського. В Україні в XVI—XVII століттях, гетьман — керівник Війська Запорозького. Титул правителя держави (Гетьманщини) з 1648 по 1764 роки та в 1918 році; в сучасній Україні використовується деякими об'єднаннями громадян, які вважають себе спадкоємцями традицій українського козацтва[5]. В Україні «гетьманами» здавна називали обраних у колі козацької шляхти ватажків козацького війська, перші угруповання якого з'явилися в низинах Дніпра ще у XV столітті. В окремих джерелах першими козацькими гетьманами вважають В. Светольдовича, П. Лянцкоронського, Є. Дашкевича, В. Хмельницького, Д. Вишневецького (Байду), Є. Ружинського, І. Свірговського та ін. отаманів, що очолювали українське козацтво в період до надання йому статусу реєстрової організації[6]. Слово «гетьман» стало власною назвою після 1571 року, коли коронний гетьман Юрій Язловецький призначив гетьманом і старшим реєстрових козаків польського шляхтича Валентія Ольшовицького. 1576 року польський король Стефан Баторій дав запорозькому війську «конституцію і привілеї» (здебільшого вони повторювали «Конституцію Язловецького гетьмана з Бучача із козаками низовими запорозькими року Божого 1571»[7]) і, зокрема, офіційно пойменував Б. Ружинського[8][9] «Гетьманом Запорозьким» з пожалуванням його ознак гетьманської влади (клейнодів)[6]. З того часу гетьманська влада в Україні виходила з двох джерел: козацького обрання і королівського призначення[6]. Богдан Хмельницький ввів у обіг найменування «Гетьман України». За Богдана Хмельницького звання гетьмана набуло офіційного значення і визнання з боку сусідніх держав[9]. Символами гетьманської влади були булава, бунчук, прапор, печатка[8]. Внаслідок відновлення після Національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького 1648—1657 років української держави гетьман став її главою[11]. В його руках була зосереджена вся повнота виконавчої, законодавчої та судової влади, він здійснював зв'язки України з іноземними державами, мав значний вплив на церковні справи. Гетьманські укази — універсали, які були обов'язковими для всього населення. Ознаками влади гетьмана були бунчук та булава. Після Переяславської ради (1654) і укладення Березневих статей 1654 року з Московією розпочалося обмеження повноважень гетьмана. Його формально обирали на генеральній військовій раді на невизначений термін за погодженням із царським урядом. У XVIII столітті новообраний гетьман затверджувався в Москві чи Петербурзі й укладав з Росією спеціальний договір (статті). Гетьман очолював уряд України — генеральну старшину, що разом з полковниками утворювала старшинську раду, яка мала значний вплив на державні справи. Посада гетьмана на Лівобережній Україні існувала до 1764 року (з перервами у 1722—1727 та 1734—1750 роках). Резиденція його послідовно знаходилась у містах Чигирин, Гадяч, Батурин, Глухів. З 1663 до 1681 року посада гетьмана існувала також на Правобережній Україні (П. Тетеря, П. Дорошенко, Ю. Хмельницький, М. Ханенко), а в 1710—1742 роках гетьманом України в еміграції був Пилип Орлик. Упродовж квітня — грудня 1918 року на чолі Української держави стояв Павло Скоропадський, який мав титул гетьмана. #Україна #Скоропадський #УЦР #Гетьман #1918

About