@mng962:

مصوره جوال قطر 🇶🇦
مصوره جوال قطر 🇶🇦
Open In TikTok:
Region: QA
Wednesday 10 June 2026 10:29:30 GMT
1092
27
4
13

Music

Download

Comments

azooz20208
AS :
الله يوفقهم ويبلغهم اعلى الدرجات ❤️
2026-06-10 11:18:16
1
3.mlxx
3.mlxx :
الله يوفق الجميع يارب
2026-06-10 15:12:47
1
al.sheee5h
Soso🍓 :
كسروا خاطري والله🥹
2026-06-10 20:24:21
0
To see more videos from user @mng962, please go to the Tikwm homepage.

Other Videos

«У тебе ж все добре.» Фраза, після якої люди перестають довіряти самим собі. Бо справді. Є де жити. Є що їсти. Є робота. Є люди поруч. Начебто все нормально. Тоді чому так важко вставати зранку? Чому нічого не радує так, як раніше? Чому постійно хочеться втекти, відпочити, вимкнути голову, відкласти життя на потім? І людина сварить себе. «Я просто зажрався/лась.» «Мені гріх жалітися.» «Інші живуть набагато гірше.» І замість того, щоб слухати себе,починає сперечатися зі своїми почуттями. У КПТ ми часто бачимо одну закономірність. Людина може закрити базові потреби. І при цьому залишитися голодною. Тільки не на їжу. На життя. На сенс. На близькість. На розвиток. На свої справжні бажання. І всім знайоме: жити від вихідних до вихідних; рахувати дні до відпустки; постійно чекати, коли стане легше; купувати нові речі, але не відчувати радості; досягати цілей, про які колись мріяли і не відчувати майже нічого І це лякає. Бо людина думає: «зі мною щось не так.» Але дуже часто проблема не в людині. Проблема в тому, що вона занадто довго жила за сценарієм: «треба.» Треба бути сильним. Треба працювати. Треба заробляти. Треба не підвести. Треба терпіти. Треба бути вдячним. І в якийсь момент серед усіх цих “треба” губиться просте питання: «а я взагалі цього хочу?» Я психотерапевт зі швейцарською освітою, і люди ніколи не приходять у терапію зі словами: «я втратив/ла контакт із собою.» вони кажуть: «не розумію, що зі мною.» «нічого не радує.» «живу на автоматі.» «у мене все добре, але я нещасливий/а.» І дуже часто за цим стоїть не слабкість. Не лінощі. Не невдячність. А роки життя, у яких людина будувала життя, яке виглядало правильним. Але все менше відчувала, що це її життя. іноді людина виснажується не від роботи. Не від обов’язків. Не від навантаження. А від того, що занадто довго живе життя, у якому майже немає її самої. І дуже часто терапія починається не з пошуку мотивації. А з моменту, коли людина вперше чесно відповідає собі: «я отримав/ла те життя, до якого йшов/ла. То чому поруч із ним досі немає мене?» Запис на консультацію в дірект🫂 #психологкпт #психотерапевткиїв #стосунки #психотерапія #психотерапевтонлайн
«У тебе ж все добре.» Фраза, після якої люди перестають довіряти самим собі. Бо справді. Є де жити. Є що їсти. Є робота. Є люди поруч. Начебто все нормально. Тоді чому так важко вставати зранку? Чому нічого не радує так, як раніше? Чому постійно хочеться втекти, відпочити, вимкнути голову, відкласти життя на потім? І людина сварить себе. «Я просто зажрався/лась.» «Мені гріх жалітися.» «Інші живуть набагато гірше.» І замість того, щоб слухати себе,починає сперечатися зі своїми почуттями. У КПТ ми часто бачимо одну закономірність. Людина може закрити базові потреби. І при цьому залишитися голодною. Тільки не на їжу. На життя. На сенс. На близькість. На розвиток. На свої справжні бажання. І всім знайоме: жити від вихідних до вихідних; рахувати дні до відпустки; постійно чекати, коли стане легше; купувати нові речі, але не відчувати радості; досягати цілей, про які колись мріяли і не відчувати майже нічого І це лякає. Бо людина думає: «зі мною щось не так.» Але дуже часто проблема не в людині. Проблема в тому, що вона занадто довго жила за сценарієм: «треба.» Треба бути сильним. Треба працювати. Треба заробляти. Треба не підвести. Треба терпіти. Треба бути вдячним. І в якийсь момент серед усіх цих “треба” губиться просте питання: «а я взагалі цього хочу?» Я психотерапевт зі швейцарською освітою, і люди ніколи не приходять у терапію зі словами: «я втратив/ла контакт із собою.» вони кажуть: «не розумію, що зі мною.» «нічого не радує.» «живу на автоматі.» «у мене все добре, але я нещасливий/а.» І дуже часто за цим стоїть не слабкість. Не лінощі. Не невдячність. А роки життя, у яких людина будувала життя, яке виглядало правильним. Але все менше відчувала, що це її життя. іноді людина виснажується не від роботи. Не від обов’язків. Не від навантаження. А від того, що занадто довго живе життя, у якому майже немає її самої. І дуже часто терапія починається не з пошуку мотивації. А з моменту, коли людина вперше чесно відповідає собі: «я отримав/ла те життя, до якого йшов/ла. То чому поруч із ним досі немає мене?» Запис на консультацію в дірект🫂 #психологкпт #психотерапевткиїв #стосунки #психотерапія #психотерапевтонлайн

About