@serialomanka_7: Вона просиділа так хвилин 10, а може й більше... Поки в двері знову не подзвонив дзвінок. — Серйозно, — видихнула Софія. — "якщо це знову він, я не буду йому відчиняти, нізащо" — сказала вона собі, та цікавість, що він хотів перевірити, перемогла. Софія відчинила двері, перед нею знову Паша — спокійний, ніби двадцять хвилин тому Софія не виштовхала його за двері з незрозумілої йому причини. А в руках уже не наручники — чашка з чаєм і невеликий пакетик, в який пакують хлібобулочні вироби в кав’ярнях. Софія ще більше була здивована. Паша з чашкою чаю о десятій вечора в неї на порозі — це несумісні речі. — Що це? — запитала Софія з похмурим обличчям.Паша звів брови докупи. — Чай. З м’ятою. Кажуть, заспокоює. Комусь буде корисно — І до речі, ти так поспішала виставити мене за двері, що навіть не поцікавилась, що я перевіряв— змахуючи вільною рукою, невдоволено протягнув Паша. Софія тільки фиркнула, закотивши очі. — І що ж ти перевіряв? — відвівши погляд десь вбік, запитала Софія. Паша подивився на неї своїм поглядом, який так і говорив: «Я так і знав, що тобі цікаво». Потім зробив крок у квартиру, знову без попередження. Поставивши чай з пакетиком на столі біля дивану, він повернувся до Софії.— Дай руку, — спокійно сказав Паша. — Що?! — здивовано запитала Софія. Він напевно вирішив мене добити сьогодні: спочатку наручниками, потім чаєм, потім «дай руку». «За що?» — подумки запитала Софія сама в себе. — Дай руку, наручниками не пристебну... можливо, — скептично промовив Паша.Перехиливши голову, простяг долоню до Софії. Софія підняла руку. — Не цю, — тихо сказав Павло. Софія фуркнула і підняла іншу. Паша обережно взяв її руку вище зап'ястя. Пальцями обережно показав на слід від наручників. — Дивись, — тихо сказав він. — Слід... від наручників, — так само тихо промовила Софія. — Так... Пройшло вже хвилин 20, але його все ще добре видно —в тому ж тоні продовжив Паша. "Ну звісно, ти ж тягав мене по всій квартирі з тими наручниками..."- подумала Софія. — У жертви цього сліду майже не було... — дивлячись на Софію, сказав Паша. — Може, вони обережно ходили з ними?— вже ледве не прошепотіла Софія. Ніби це абсолютно нормально розмовляти про роботу таким тоном але ну звісно ж у них просто "робочі стосунки"Вони не помітили того, як зблизились одне до одного так, що відчували дихання, а той серцебиття один одного. — Або одягнули ледве не перед смертю, — Паша помітив, що тримає руку Софії вже надто довго... — В тебе пришвидшений пульс, тебе щось хвилює, — нахмуривши брови, не запитав, а проаналізував Паша. Софія теж наче повернулась в реальність і зрозуміла, що вони стоять ледве не впритул.— Все добре, — сказала вона, зробивши крок назад, а потім взагалі перемістилась в глиб вітальні до дивану. Паша відвів погляд. — Вже пізно... Завтра... На роботу. — Так, — тихо відповів Паша, прямуючи до дверей. — На добраніч, — майже беззвучно сказав Паша, ледь не за дверима. Софія вже сіла на диван і закинула голову на бильце, а коли зрозуміла, що Паша побажав їй щойно гарної ночі, різко повернула голову до дверей. — На добраніч? — із здивуванням повторила вголос Софія. Для неї це було максимально неочікувано. Сьогодні взагалі день сюрпризів: спочатку наручники, потім чай, а в кінці взагалі — «На добраніч». Паша вийшов з квартири Софії. Ступивши до своїх дверей, він на секунду зупинився і кинув погляд на двері навпроти. Потім похитав головою, ніби намагаючись позбутися якоїсь думки, і нарешті зайшов до квартири. продовження в коментарях #парочкаслідчих #фанфік #ватпад

serialomanka_

Open In TikTok:

Region: UA

Monday 15 June 2026 13:13:25 GMT