@ali.deor_psy: «А ЯКЩО Я ДАЛІ НЕ ЗМОЖУ ДОВІРЯТИ?» Думка, яку люди рідко озвучують вголос. Особливо тоді, коли людина повернулася. Почала змінюватися. Почала більше вкладатися.тПочала робити те, чого колись так не вистачало. З боку все ніби налагоджується. Але всередині спокою немає. Бо проблема вже не тільки в тому, якою була людина. Проблема в тому, що пам’ять нікуди не поділася. І людям знайоме: отримати повідомлення і миттєво згадати старий біль; побачити затримку у відповіді і відчути тривогу; почути знайому фразу і ніби повернутися на рік назад; отримати турботу, але не повірити їй до кінця; зловити себе на думці: «а раптом це ненадовго?» У КПТ є поняття емоційної пам’яті. Навіть коли ситуація змінилася, нервова система ще довго реагує так, ніби небезпека поруч. І тоді людина починає жити одночасно у двох реальностях. В одній — є теперішній момент. В іншій — старі образи, зникнення, брехня, розчарування, невиконані обіцянки. І найважче тут навіть не пробачити. І не дати другий шанс. Найважче — перестати постійно перевіряти, чи не повториться все знову. Не шукати підтвердження своїм страхам. Не жити в режимі готовності до чергового болю. Я психотерапевт зі швейцарською освітою, і люди часто приходять не тому, що не можуть повернути стосунки. А тому, що не можуть знову почуватися в них у безпеці. Бо відновити контакт іноді простіше, ніж відновити довіру. І тут з’являється ще одна болюча річ. Провина. Бо людина старається. Робить кроки. Виправляє помилки. Змінюється. А всередині все одно немає того спокою, який був колись. І тоді виникають думки: «а раптом проблема вже в мені?» «а раптом він/вона справді змінилися, а я так і не зміг/змогла відпустити минуле?» І люди починають злитися на себе за те, що досі болить. Хоча біль після зради, ігнорування, відкидання чи втрати довіри — не зникає за командою. Йому потрібен час. Іноді підтримка. Іноді терапія. І питання, яке багатьох зупиняє: якщо людина справді змінилася — чи готовий/а я теж вийти зі своєї старої ролі? З ролі того, хто чекає підступу. Хто перевіряє. Хто постійно насторожений. Хто живе більше минулим, ніж теперішнім. Бо людина справді може змінитися. Але цього недостатньо. Потрібен час, щоб перестала жити в минулому нервова система. Щоб поруч із цією людиною знову з’явилося відчуття безпеки. Іноді терапія починається не з питання: «чи варто дати другий шанс?» А з питання: «чи зможу я знову почуватися поруч у безпеці?» Запис на консультацію в дірект🫂 #психологкпт #психотерапевткиїв #стосунки #психотерапія #психотерапевтонлайн

DEOR | Аліна психотерапевт

Open In TikTok:

Region: SK

Saturday 20 June 2026 18:18:46 GMT