@las_ladies_: #pollartz #amigas #parati #fyp #gracioso

las_ladies_

Open In TikTok:

Region: ES

Sunday 21 June 2026 20:58:52 GMT

50011

1860

24

271

Music

Download

No Watermark .mp4 (3.59MB) No Watermark(HD) .mp4 (3.21MB) Watermark .mp4 (3.59MB) Music .mp3

Comments

𝓽𝓪𝓷𝓲𝓪 :

2026-06-21 21:02:37

43

hugosotooo :

la de rosa no mola

2026-06-21 21:13:01

3

Nawual :

ánimo yogur

2026-06-21 22:13:43

26

martina :

pura màgia

2026-06-21 21:04:16

2

eizancg :

No puede ser ajajajajkak

2026-06-27 21:37:19

1

edd :

pollartz🔥🔥🔥🔥🔥

2026-06-22 06:33:09

2

noa durán :

y toalla??

2026-06-22 17:03:08

1

mariona :

BRO OS AMO

2026-06-21 21:07:50

1

luciiaa.munozzz :

memeo

2026-06-21 22:45:42

1

🇲🇦💸 :

Joder cómo se haga viral en Miami

2026-06-25 23:13:38

0

marcos :

2026-06-21 21:04:11

1

𝐀𝐈𝐍𝐀𝐑𝐈𝐓𝐀 :

2026-06-21 21:02:55

0

𝓽𝓪𝓷𝓲𝓪 :

que es esta obra audiovisual

2026-06-21 21:02:21

1

adrriiianaa._ :

2026-06-21 21:24:20

2

marco :

2026-06-21 21:46:34

1

Nawual :

Muy mal Charizard

2026-06-21 22:13:29

1

🇲🇦💸 :

2026-08-13 02:21:13

0

xènia🌸 :

2026-06-22 00:05:51

0

𝐥𝐚𝐮𝐫𝐚 :

2026-06-21 21:11:55

0

El_Diario_777 :

2026-06-21 21:17:12

0

lu :

joder pollartz

2026-06-21 21:56:03

1

Paulis :

Yogur:

2026-06-22 11:57:35

0

To see more videos from user @las_ladies_, please go to the Tikwm homepage.

Other Videos

Niatnya hidup tenang eh malah kena kutukan 😂 Jangan lupa saksikan Bapak Paling Jujur di bioskop pada tanggal 15 Oktober 2026 #fyp #abcxyz #bpjclip #filmbpj

Niatnya hidup tenang eh malah kena kutukan 😂 Jangan lupa saksikan Bapak Paling Jujur di bioskop pada tanggal 15 Oktober 2026 #fyp #abcxyz #bpjclip #filmbpj

😂 New Sindhi Funny Dubbing Video 😂#😂😂😂😂😂😂😂😂😂😂😂😂😂😂😂 #fypシ #foryourpage #sindhi #dubbing @ھمسفر

😂 New Sindhi Funny Dubbing Video 😂#😂😂😂😂😂😂😂😂😂😂😂😂😂😂😂 #fypシ #foryourpage #sindhi #dubbing @ھمسفر

Follow Jesus togethe #jesus #god #fyp #viral#amen

Follow Jesus togethe #jesus #god #fyp #viral#amen

#كسبلور_تيك_توك #كسبلور_تيك_توك

#كسبلور_تيك_توك #كسبلور_تيك_توك

сонце вже сідало, коли вони нарешті дісталися містечка. ландо їхав попереду, у чужому капелюсі, з пляшкою води в руці й таким задоволеним виглядом, ніби щойно пограбував банк, а не програв оскару в карти останні п’ять доларів. — віддай капелюх, норрісе. — який капелюх? — мій капелюх, бляха. — оцей? — ландо зняв його й покрутив у руках. — не знаю, піастрі. мені здається, він сам вирішив, із ким хоче залишитися. оскар тільки похитав головою. він щиро не розумів, як досі не пристрелив цього придурка. за три роки знайомства ландо встиг утягнути їх у бійку з двома шерифами, загубити коня посеред пустелі й переконати якогось фермера, що вони одружені й терміново потребують грошей на лікування оскара. найгірше те, що фермер повірив. вони зупинилися біля невеликого бару на околиці. — ходімо, ковбою. я пригощаю, — сказав ландо, злізаючи з коня. — за чиї гроші? — за твої, звісно. оскар подивився на нього з таким виразом обличчя, ніби серйозно роздумував, чи не залишити його тут самого. — ти колись перестанеш бути таким придурком? — ні. але ти можеш продовжувати мріяти. ландо засміявся й першим зайшов усередину. оскар прив’язав коня біля входу й пішов за ним, уже шкодуючи про кожне рішення, яке привело його до знайомства з ландо норрісом. у барі грала весела музика, кілька чоловіків грали в карти, а біля стійки хтось голосно сперечався через останню пляшку віскі. ландо одразу знайшов вільний столик і витягнув із кишені колоду карт. — навіть не думай, — сказав оскар, сідаючи навпроти. — про що? — я не гратиму з тобою. — боїшся програти? — минулого разу ти хитрував. — я називаю це талантом. — я називаю це причиною, чому тебе колись повісять. ландо розсміявся й роздав карти, хоча оскар навіть не збирався грати. той тільки спостерігав, як норріс розвалився на стільці, закинувши капелюха на потилицю. він поводився так, ніби весь цей бар належав йому, а всі присутні просто чекали, коли він нарешті вирішить піти. — знаєш, піастрі, — ландо поклав карту на стіл, — ти був би значно симпатичнішим, якби іноді усміхався. — а ти був би значно симпатичнішим, якби іноді мовчав. — але тоді ти б за мною сумував. — я б влаштував свято. — от бачиш, уже плануєш життя без мене. зворушливо. оскар повільно відклав карти. — норрісе. — піастрі. — заткнися. — змусь мене. ландо дивився на нього з тією самою нахабною усмішкою. звісно, він не збирався відступати. ніколи не відступав, коли розумів, що діє оскарові на нерви. навпаки, нахилявся ближче, дивився просто в очі й чекав, поки в оскара остаточно закінчиться терпіння. цього разу довго чекати не довелося. оскар підвівся, обійшов стіл і схопив ландо за комір куртки. той навіть не встиг пожартувати — тільки підняв на нього погляд, і усмішка на його обличчі стала ще ширшою. — що таке, ковбою? — тихо запитав він. — нарешті вирішив— оскар поцілував його. різко, без попередження, ніби й сам уже не міг терпіти ні секунди. ландо на мить завмер від несподіванки, але швидко отямився й схопив оскара за куртку, не дозволяючи йому відсторонитися. карти залишилися забутими на столі, а весь шум бару раптом відійшов кудись далеко. оскар цілував його жадібно, майже сердито, наче намагався вкласти в цей поцілунок усе, що три роки ковтав.усі сварки, усі дурні витівки, усі випадки, коли ландо приділяв увагу комусь іншому, а оскар удавав, що йому абсолютно байдуже. ландо відповідав йому з тією самою впертістю. його пальці стиснули тканину оскарової куртки, а коли піастрі на секунду відхилився, щоб вдихнути, ландо одразу потягнувся за ним. — навіть не думай, — прошепотів він, затримавши оскара за комір. — про що? — відступати після такого. оскар подивився на нього. ландо важко дихав, але на губах уже з’являлася знайома усмішка. він дивився на оскара так, ніби нарешті отримав відповідь на запитання, яке боявся поставити. — ти жахливо цілуєшся для людини, яка мене ненавидить. — я тебе ненавиджу. — звісно. ландо не встиг додати нічого іншого, бо оскар знову притягнув його до себе — цього разу повільніше, але не менш рішуче. продовження в коментарях #landoscar #cowboy #fyp

сонце вже сідало, коли вони нарешті дісталися містечка. ландо їхав попереду, у чужому капелюсі, з пляшкою води в руці й таким задоволеним виглядом, ніби щойно пограбував банк, а не програв оскару в карти останні п’ять доларів. — віддай капелюх, норрісе. — який капелюх? — мій капелюх, бляха. — оцей? — ландо зняв його й покрутив у руках. — не знаю, піастрі. мені здається, він сам вирішив, із ким хоче залишитися. оскар тільки похитав головою. він щиро не розумів, як досі не пристрелив цього придурка. за три роки знайомства ландо встиг утягнути їх у бійку з двома шерифами, загубити коня посеред пустелі й переконати якогось фермера, що вони одружені й терміново потребують грошей на лікування оскара. найгірше те, що фермер повірив. вони зупинилися біля невеликого бару на околиці. — ходімо, ковбою. я пригощаю, — сказав ландо, злізаючи з коня. — за чиї гроші? — за твої, звісно. оскар подивився на нього з таким виразом обличчя, ніби серйозно роздумував, чи не залишити його тут самого. — ти колись перестанеш бути таким придурком? — ні. але ти можеш продовжувати мріяти. ландо засміявся й першим зайшов усередину. оскар прив’язав коня біля входу й пішов за ним, уже шкодуючи про кожне рішення, яке привело його до знайомства з ландо норрісом. у барі грала весела музика, кілька чоловіків грали в карти, а біля стійки хтось голосно сперечався через останню пляшку віскі. ландо одразу знайшов вільний столик і витягнув із кишені колоду карт. — навіть не думай, — сказав оскар, сідаючи навпроти. — про що? — я не гратиму з тобою. — боїшся програти? — минулого разу ти хитрував. — я називаю це талантом. — я називаю це причиною, чому тебе колись повісять. ландо розсміявся й роздав карти, хоча оскар навіть не збирався грати. той тільки спостерігав, як норріс розвалився на стільці, закинувши капелюха на потилицю. він поводився так, ніби весь цей бар належав йому, а всі присутні просто чекали, коли він нарешті вирішить піти. — знаєш, піастрі, — ландо поклав карту на стіл, — ти був би значно симпатичнішим, якби іноді усміхався. — а ти був би значно симпатичнішим, якби іноді мовчав. — але тоді ти б за мною сумував. — я б влаштував свято. — от бачиш, уже плануєш життя без мене. зворушливо. оскар повільно відклав карти. — норрісе. — піастрі. — заткнися. — змусь мене. ландо дивився на нього з тією самою нахабною усмішкою. звісно, він не збирався відступати. ніколи не відступав, коли розумів, що діє оскарові на нерви. навпаки, нахилявся ближче, дивився просто в очі й чекав, поки в оскара остаточно закінчиться терпіння. цього разу довго чекати не довелося. оскар підвівся, обійшов стіл і схопив ландо за комір куртки. той навіть не встиг пожартувати — тільки підняв на нього погляд, і усмішка на його обличчі стала ще ширшою. — що таке, ковбою? — тихо запитав він. — нарешті вирішив— оскар поцілував його. різко, без попередження, ніби й сам уже не міг терпіти ні секунди. ландо на мить завмер від несподіванки, але швидко отямився й схопив оскара за куртку, не дозволяючи йому відсторонитися. карти залишилися забутими на столі, а весь шум бару раптом відійшов кудись далеко. оскар цілував його жадібно, майже сердито, наче намагався вкласти в цей поцілунок усе, що три роки ковтав.усі сварки, усі дурні витівки, усі випадки, коли ландо приділяв увагу комусь іншому, а оскар удавав, що йому абсолютно байдуже. ландо відповідав йому з тією самою впертістю. його пальці стиснули тканину оскарової куртки, а коли піастрі на секунду відхилився, щоб вдихнути, ландо одразу потягнувся за ним. — навіть не думай, — прошепотів він, затримавши оскара за комір. — про що? — відступати після такого. оскар подивився на нього. ландо важко дихав, але на губах уже з’являлася знайома усмішка. він дивився на оскара так, ніби нарешті отримав відповідь на запитання, яке боявся поставити. — ти жахливо цілуєшся для людини, яка мене ненавидить. — я тебе ненавиджу. — звісно. ландо не встиг додати нічого іншого, бо оскар знову притягнув його до себе — цього разу повільніше, але не менш рішуче. продовження в коментарях #landoscar #cowboy #fyp

#8ball

About

Robot
API

Legal

Privacy Policy