@ahmed_salah591: ⚠️ مش كل عمارة بتتسلم صح... والفرق بيظهر بعد شهور! في الفيديو ده بنستعرض جزء من أعمال استلام عمارة سكنية ومتابعة التنفيذ ميدانياً، للتأكد إن كل بند تم تنفيذه طبقًا للمواصفات الفنية وقبل أي مرحلة جديدة من التشطيب. في Life House بنؤمن إن جودة المشروع مش بتبدأ عند التسليم... لكنها بتبدأ من أول يوم إشراف ومتابعة في الموقع. 🎯 خدماتنا: ✅ إشراف هندسي كامل. ✅ استلام جميع بنود التنفيذ. ✅ إدارة ومتابعة المشروعات. ✅ مراجعة الجودة قبل التسليم. لو بتبني أو بتشطب، المتابعة الهندسية الصح هتوفر عليك وقت ومصاريف وأخطاء كتير. 📩 تواصل معانا واحجز معاينة أو استشارة هندسية. 01119353259 #LifeHouse #استلام_أعمال #إشراف_هندسي #تشطيبات #تشطيب_فاخر

ahmed salah
ahmed salah
Open In TikTok:
Region: EG
Wednesday 01 July 2026 23:37:34 GMT
712
24
1
5

Music

Download

Comments

mahershendy2
mahershendy2 :
الله يزيدك ويعينك بس اوعي تنسي زي ما وعدت لاني نازل الشهر الجاي ان شاءالله
2026-07-03 02:05:39
0
To see more videos from user @ahmed_salah591, please go to the Tikwm homepage.

Other Videos

🇺🇦 Пане Дуда, ви кажете, що щиро не розумієте, як вас можуть обіймати українці, у яких на одязі червоно-чорні символи ОУН і УПА. Що ж, дозвольте пояснити. Ви — президент суверенної держави, союзника України.  Але коли ви згадуєте Шухевича, Бандеру і «людобуйства»,  не спромігшись згадати про звірства Польщі в Галичині,  про пацифікацію 1930-х, про ув’язнення, розстріли, придушення української ідентичності — ви не говорите правду.  Ви її уникаєте.  А без правди — не буде ні взаємної поваги, ні справжнього союзу. Ви згадуєте Волинь.  Але не згадуєте Пілсудського.  Не згадуєте Тадеуша Голувка, який закликав «приборкати українського дикуна» і виселити його до Сибіру.  Не згадуєте Березу-Картузьку — концтабір для українців.  Не згадуєте розстріляних у Сяноку, Перемишлі, на Лемківщині.  Не згадуєте ані акцію «Вісла», ані вбитих дітей. Ви називаєте вбивцями тих, хто дав відсіч тим, хто прийшов на їхню землю з хрестами й нагайками.  Ви не хочете визнати, що якби Польща поважала українське право на землю і гідність — можливо, ніхто б і не взяв до рук зброю. Ви кажете: «не прийму Шухевича».  А ким він був, на вашу думку?  Солдатом, який дав бій одразу трьом імперіям — польській, нацистській і більшовицькій.  Вас дивує, що він герой для українців?  А для кого тоді бути героєм?  Для того, хто здався?  Хто мовчав, коли палили села й церкви?  Ні.  Ми пам’ятаємо тих, хто боровся.  І так — боровся жорстко.  Бо мир із карателями не будується. Ви ж не відмовляєтеся від пам’яті про Пілсудського?  Хоча саме він у 1919 році вторгся в Україну, саме польське військо придушувало ЗУНР, саме поляки катували українців у львівських тюрмах.  А коли українці наважилися відповісти —  ви кажете «варварство»? Насильство породжує насильство, пане Дуда. Не навпаки. І якщо ви не розумієте, чому вас обіймають українці у вишиванках із червоно-чорними стрічками — то тому, що ці люди вашу націю пробачили. Але своїх не зрадили.  Пробачили за кров, за сльози, за приниження.  Бо вони хочуть майбутнього.  А не повернення в колоніальну травму. Українці довели, що вміють бути друзями.  А ваші військові — ні.  Жодна ракета, що влітала з РФ у небо України, не була збита Польщею.  Жодна.  І в цей час ви вказуєте нам, яких героїв можна шанувати, а яких — ні?  Це що, не цинізм? Нехай вас не лякає червоно-чорний прапор.  Це не прапор війни.  Це прапор пам’яті й боротьби.  І якщо ви не готові це зрозуміти —  отже, ви так і не збагнули, звідки береться свобода.  Не з наказу. А з готовності вбивати і вмирати за своє. Тож якщо ви справді хочете бути з Україною, а не лише говорити про це — почніть із поваги.  Не до символів, а до вибору народу.  І тоді, можливо, ці обійми стануть щирими й для вас. (Ukraine militant)
🇺🇦 Пане Дуда, ви кажете, що щиро не розумієте, як вас можуть обіймати українці, у яких на одязі червоно-чорні символи ОУН і УПА. Що ж, дозвольте пояснити. Ви — президент суверенної держави, союзника України. Але коли ви згадуєте Шухевича, Бандеру і «людобуйства», не спромігшись згадати про звірства Польщі в Галичині, про пацифікацію 1930-х, про ув’язнення, розстріли, придушення української ідентичності — ви не говорите правду. Ви її уникаєте. А без правди — не буде ні взаємної поваги, ні справжнього союзу. Ви згадуєте Волинь. Але не згадуєте Пілсудського. Не згадуєте Тадеуша Голувка, який закликав «приборкати українського дикуна» і виселити його до Сибіру. Не згадуєте Березу-Картузьку — концтабір для українців. Не згадуєте розстріляних у Сяноку, Перемишлі, на Лемківщині. Не згадуєте ані акцію «Вісла», ані вбитих дітей. Ви називаєте вбивцями тих, хто дав відсіч тим, хто прийшов на їхню землю з хрестами й нагайками. Ви не хочете визнати, що якби Польща поважала українське право на землю і гідність — можливо, ніхто б і не взяв до рук зброю. Ви кажете: «не прийму Шухевича». А ким він був, на вашу думку? Солдатом, який дав бій одразу трьом імперіям — польській, нацистській і більшовицькій. Вас дивує, що він герой для українців? А для кого тоді бути героєм? Для того, хто здався? Хто мовчав, коли палили села й церкви? Ні. Ми пам’ятаємо тих, хто боровся. І так — боровся жорстко. Бо мир із карателями не будується. Ви ж не відмовляєтеся від пам’яті про Пілсудського? Хоча саме він у 1919 році вторгся в Україну, саме польське військо придушувало ЗУНР, саме поляки катували українців у львівських тюрмах. А коли українці наважилися відповісти — ви кажете «варварство»? Насильство породжує насильство, пане Дуда. Не навпаки. І якщо ви не розумієте, чому вас обіймають українці у вишиванках із червоно-чорними стрічками — то тому, що ці люди вашу націю пробачили. Але своїх не зрадили. Пробачили за кров, за сльози, за приниження. Бо вони хочуть майбутнього. А не повернення в колоніальну травму. Українці довели, що вміють бути друзями. А ваші військові — ні. Жодна ракета, що влітала з РФ у небо України, не була збита Польщею. Жодна. І в цей час ви вказуєте нам, яких героїв можна шанувати, а яких — ні? Це що, не цинізм? Нехай вас не лякає червоно-чорний прапор. Це не прапор війни. Це прапор пам’яті й боротьби. І якщо ви не готові це зрозуміти — отже, ви так і не збагнули, звідки береться свобода. Не з наказу. А з готовності вбивати і вмирати за своє. Тож якщо ви справді хочете бути з Україною, а не лише говорити про це — почніть із поваги. Не до символів, а до вибору народу. І тоді, можливо, ці обійми стануть щирими й для вас. (Ukraine militant)

About