@yhlthuhien: Sữa chống nắng giảm dầu, mỏng nhẹ #Ceravepartner #ceravevietnam

Thu Hiền đây nè
Thu Hiền đây nè
Open In TikTok:
Region: VN
Sunday 05 July 2026 02:18:00 GMT
1273
4
0
3

Music

Download

Comments

There are no more comments for this video.
To see more videos from user @yhlthuhien, please go to the Tikwm homepage.

Other Videos

У світі, де війни та ідеологічні катастрофи нищили мільйони доль, їхній союз став втіленням абсолютної вірності - один одному, спільним ідеалам і власній землі. Вона - вогненна поетеса, аристократично-витончена й непокірна. Він - стриманий кубанський козак, старшина Армії УНР, бандурист і талановитий інженер. Вони могли обрати тихе та безпечне життя в еміграції, але свідомо обрали шлях боротьби, де останньою крапкою стала спільна загибель. ​ Це була не просто романтична історія - це був союз двох рівних душ, де любов стала силою, здатною здолати страх смерті. ​ Їхні шляхи перетнулися у 1920-х роках у Чехословаччині, в стінах Української господарської академії в Подєбрадах. Дочка видатного інженера Івана Шовгеніва, вихована в інтелігентному середовищі, Олена саме проходила свій шлях національного усвідомлення. Михайло Теліга - вихідець із Кубані, колишній старшина Армії УНР, який пройшов пекло визвольних змагань і досконало володів грою на бандурі, - став для неї втіленням справжнього українського духу. ​  Побачивши високого, статного й мовчазного бандуриста, Олена закохалася безтямно. Михайло ж побачив у ній свій головний життєвий орієнтир. У 1926 році вони побралися, розпочавши спільний шлях, де Михайло став для дружини надійним тилом, першим слухачем її поезій та найвідданішим захисником. ​ Шлюб Теліг не був безхмарним побутово. Емігрантські поневіряння у Варшаві та Кракові, брак коштів, важка фізична праця випробовували їх щодня. Проте Михайло робив усе, щоб його кохана мала змогу творити. ​ Коли Олена Теліга приєдналася до ОУН і очолила Спілку українських письменників у складі похідних груп, Михайло без вагань розділив її вибір, ставши її тінню та оберегом у найнебезпечніших місіях. ​ У воєнному Києві 1941–1942 років Олена Теліга відверто відмовилася підкорятися німецькій цензурі. 9 лютого 1942 року гестапо влаштувало засідку в приміщенні Спілки письменників. Нацисти оголосили, що всі, хто не належить до управи Спілки та не є письменниками, можуть вільно йти додому. ​ Михайло Теліга мав усі шанси залишитися на волі. Проте, щоб не залишати Олену саму перед обличчям катувань і смерті, він свідомо назвав себе письменником. Його заарештували разом із дружиною. ​ 21 лютого 1942 року їх обох розстріляли в Бабиному Яру. На стіні камери, київської в'язниці гестапо Олена залишила свій останній напис:
У світі, де війни та ідеологічні катастрофи нищили мільйони доль, їхній союз став втіленням абсолютної вірності - один одному, спільним ідеалам і власній землі. Вона - вогненна поетеса, аристократично-витончена й непокірна. Він - стриманий кубанський козак, старшина Армії УНР, бандурист і талановитий інженер. Вони могли обрати тихе та безпечне життя в еміграції, але свідомо обрали шлях боротьби, де останньою крапкою стала спільна загибель. ​ Це була не просто романтична історія - це був союз двох рівних душ, де любов стала силою, здатною здолати страх смерті. ​ Їхні шляхи перетнулися у 1920-х роках у Чехословаччині, в стінах Української господарської академії в Подєбрадах. Дочка видатного інженера Івана Шовгеніва, вихована в інтелігентному середовищі, Олена саме проходила свій шлях національного усвідомлення. Михайло Теліга - вихідець із Кубані, колишній старшина Армії УНР, який пройшов пекло визвольних змагань і досконало володів грою на бандурі, - став для неї втіленням справжнього українського духу. ​ Побачивши високого, статного й мовчазного бандуриста, Олена закохалася безтямно. Михайло ж побачив у ній свій головний життєвий орієнтир. У 1926 році вони побралися, розпочавши спільний шлях, де Михайло став для дружини надійним тилом, першим слухачем її поезій та найвідданішим захисником. ​ Шлюб Теліг не був безхмарним побутово. Емігрантські поневіряння у Варшаві та Кракові, брак коштів, важка фізична праця випробовували їх щодня. Проте Михайло робив усе, щоб його кохана мала змогу творити. ​ Коли Олена Теліга приєдналася до ОУН і очолила Спілку українських письменників у складі похідних груп, Михайло без вагань розділив її вибір, ставши її тінню та оберегом у найнебезпечніших місіях. ​ У воєнному Києві 1941–1942 років Олена Теліга відверто відмовилася підкорятися німецькій цензурі. 9 лютого 1942 року гестапо влаштувало засідку в приміщенні Спілки письменників. Нацисти оголосили, що всі, хто не належить до управи Спілки та не є письменниками, можуть вільно йти додому. ​ Михайло Теліга мав усі шанси залишитися на волі. Проте, щоб не залишати Олену саму перед обличчям катувань і смерті, він свідомо назвав себе письменником. Його заарештували разом із дружиною. ​ 21 лютого 1942 року їх обох розстріляли в Бабиному Яру. На стіні камери, київської в'язниці гестапо Олена залишила свій останній напис: "Тут сиділа і звідси йде на розстріл Олена Теліга" поруч із вирізьбленим тризубом. ​ У сучасному світі кохання Олени та Михайла Теліг сприймається як взірець лицарського служіння та партнерства. Михайло не намагався затінити яскраву та імпульсивну дружину-поетку - він став для неї міцним фундаментом, який дав їй змогу розкритися як національному символу. А його рішення назвати себе письменником заради того, щоб піти на розстріл разом із коханою, - це один із найвеличніших актів любові в історії українського визвольного руху. ​#ВизвольніЗмагання #ОленаТеліга #МихайлоТеліга #БабинЯр #ІсторіяКохання

About