Ще зовсім недавно мені казали змиритися. Казали,що надії більше немає. Що час прийняти найгірше. Що вже нічого не змінити. Але серце відмовлялося в це вірити. Кожен мій день починався й закінчувався однією думкою: «А може він живий?». Саме ця думка не дозволяла мені зупинитися. Я продовжувала шукати, писати,телефонувати, перевіряти кожну,навіть найменшу зачіпку,коли здавалося,що шансів уже не залишилося. І одного дня сталося те,про що я молилася всі ці місяці. Мій брат-живий. Так,він у полоні.Але він живий. І я почула його голос. У ту мить я зрозуміла: за рідних потрібно боротися до останнього. Я ніколи не зможу словами передати свою вдячність людині,яка допомогла знайти правду. До кінця свого життя я буду вдячна їй за те,що вона подарувала мені можливість знову почути голос мого брата. Саме завдяки цій допомозі ми дізналися правду. Сьогодні ми вже офіційно домоглися зміни його статусу-тепер він має статус військовополоненого. Це був ще один важливий крок у боротьбі за його повернення додому. Ми також пройшли через ще одне важке випробування-ексгумацію. За кордоном провели повторну ДНК-експертизу,яка не підтвердила жодного збігу з моїм братом. Це означає, що людина, яку ми поховали шість місяців тому, не була ним. Попереду ще довгий шлях. Ми продовжуємо боротися за його повернення,віримо й чекаємо того дня,коли нарешті зможемо обійняти його вдома. Я пишу це не для того, щоб мене жаліли. Я пишу це для тих родин,які зараз переживають те саме. Якщо вам кажуть припинити пошуки, якщо переконують повірити в найгірше,але серце підказує інше-не здавайтеся. Іноді саме віра допомагають дочекатися правди. Будь ласка,зробіть репост. Можливо,саме ця історія допоможе комусь не втратити надію й продовжити боротьбу за свою рідну людину. #безвістизниклий #україна #полон #диво #надія - @daria_dior_3