ОЛЕНА ЖУРЛИВА (1898–1971) (справжнє ім'я — Олена Костівна Пашинківська, у шлюбі — Котова) — українська поетеса, письменниця та співачка. Жертва сталінських репресій. Народилася 24 червня 1898 року в місті Сміла (нині Черкащина) у багатодітній родині сільського вчителя. Дитинство та юність поетеси супроводжувалися страшними трагедіями: через втрату батьком роботи родина опинилася у крайніх злиднях, семеро з дев'яти дітей померли від голоду. У 14 років під час канікул дівчина стала жертвою зґвалтування, через що назавжди втратила можливість мати дітей. Попри все, вона тягнулася до знань і виявляла непокору системі — у 1914 році її заарештувала царська поліція за участь у демонстрації пам'яті Тараса Шевченка. Екстерном склавши іспити в гімназії, вона вступила на філологічний факультет Вищих жіночих курсів у Києві, які закінчила у 1922 році. Згодом вчителювала у Дніпрі, Києві, Харкові, Москві та Кропивницькому. Свій перший вірш Олена надрукувала ще 1909 року за сприяння Павла Богацького. Окрім літературного таланту, вона мала видатні вокальні здібності. У київському клубі «Родина» дівчина виступала під акомпанемент самого Миколи Лисенка. Пізніше, як поетеса-співачка, вона гастролювала Україною, а у 1926 та 1929–1930 роках запрошувалася до столичної Харківської опери, де виконувала партію Кончаківни в опері «Князь Ігор». Її творчому становленню сприяв Олександр Олесь, вона тісно товаришувала з Павлом Тичиною та Степаном Васильченком, а Володимир Сосюра був палко в неї закоханий (цю пристрасть вона обірвала сама). У 1926 році побачила світ її перша поетична збірка «Металом горно», а в 1930-му — «Багряний світ». На її тексти створювали пісні композитори П. Козицький та В. Косенко. У 1938 році, проживаючи в Москві, Олена Журлива була заарештована НКВС за сфабрикованим звинуваченням в «агітації проти радянської влади». У квітні 1939 року особлива нарада засудила її до 3 років виправно-трудових таборів Алтаю, до яких згодом додали ще 7 років. Вирватися з таборів і повернутися в Україну їй вдалося багато в чому завдяки постійним клопотанням Павла Тичини. Офіційно реабілітована та поновлена у Спілці письменників вона була лише у 1957 році. З ГУЛАГу письменниця повернулася з остаточно підірваним здоров'ям. Певний час вона ще працювала вчителькою, видавала збірки віршів («Земля в цвіту», «Червоне листя») та книжки для дітей («Голуби», «У нашої Наталі»). Проте останні 20 років свого життя Олена Журлива провела на самоті, з яких 16 років була повністю прикута до ліжка. Померла 10 червня 1971 року у Кропивницькому. - @zagataband