Dima :
Вони думали, вона [його] приворожила,
А вона, просто любила, так як ніхто не кохав
Вона дні наповнювала сонцем,
Життя заливала сенсом,
Вона віддавалась всім серцем,
А він навзаєм душею
Коло неї цвіли терни, його складного життя,
І лиш з нею, він зміг зрозуміти, значення свого «я»
Вона йому очі відкрила,
На світ цей красивий й складний,
Поруч з нею, усе забуває, окрім її заповітних мрій
Він знає, як каву зробити,
Як розбудити вранці, які слова підібрати,
Щоб розкрити усмішку,
А вона навіть не уявляє,
Як багато значить для нього…
Вона не знає, як часто ночами
Він дякує, за їх зустріч долі,
Як подумки береже кожен спогад,
Наче найдорожчу реліквію
Не знає, що в очах її
Він знайшов спокій,
Якого не зміг знайти
За всі попередні роки
Не знає, що її мовчання
Іноді говорить більше,
Ніж тисячі книг,
Що колись він читав
Не знає, що коли вона сміється,
Світ на мить перестає поспішати,
І навіть найважчі думки
Стають легшими за подих
Вона просто живе
Любить
Вірить
Вона навчила його
Не ховати серце за силою,
Не мовчати про почуття,
Не соромитися ніжності,
І він більше не боїться
Бути слабким поруч із нею,
Вона дає йому сміливість
Нарешті стати собою
Вона його приворожила
Та не магією,
Приворожила коханням,
Завоювала ставленням,
Взяла у полон усмішкою,
Та таким рідним «я кохаю»
2026-07-08 10:13:57