@user4569816290582:

YUSUF_JANJERO_01
YUSUF_JANJERO_01
Open In TikTok:
Region: TJ
Sunday 26 July 2026 11:19:22 GMT
76
1
0
1

Music

Download

Comments

There are no more comments for this video.
To see more videos from user @user4569816290582, please go to the Tikwm homepage.

Other Videos

Підпишись♥️  Я Наталія Донцова і для вас я створюю квіти життя, на листівках, в  картинах, і брошках, приходьте за красою для себе. Я вдячна за будь-яку вашу участь посилання в шапці профілю, інфа в закріплених, в інсті я quillingdontsova   Давайте з вами познайомимось😍 Я Наталія Донцова. І я живу життя лежачи. Але спочатку розповім про здійснення мрій. З дитинства я мріяла створювати листівки, і сьогодні ця мрія живе!❤️ З паперових смужок із сотень тисяч деталей розквітають квіти, соняхи, колоски й маки, фантазії. Виходять дива на кінчиках моїх пальців. У листівках моя віра, що світ завжди має місце для магії.🌠 У 1998 році моє життя змінилося назавжди. Я, школярка 11 класу, малювала випускну сукню, а в іншу мить, операційна. Нейрохірурги врятували мене, але параліч до грудної клітки залишився на все життя. Я була рік у лікарні. Мені заборонили сидіти, і я лежала більше семи років. Я хотіла не відчувати реальність. Дні я закреслювала у календарі. Що буде далі? Я ночами плакала. І все ж маленьке світло було. У лікарні мені підказали про можливість навчатися вдома. Я всюди написала звернення про навчання, і забула. Але Всесвіт пам’ятав. Одного дня мама принесла конверт. Університет Шевченка запрошував мене вступати. Тоді я вперше за довгий час відчула: я жива. Я можу мріяти, мати особисті перемоги і вчитися навіть лежачи. Я вчилась. І тоді, і зараз поряд зі мною мама 24/7 моя путівна зірочка, моя тиша і моє світло. Завдяки їй я доглянута. Далі були випробування: операції, реанімації, біль, лікування. У 2014 війна в Луганську змусила переїхати до Києва, благо друзі допомогли. У 2018 грижа в шиї паралізувала всю ліву частину торсу і руку. Я змушувала рухатись пальці, щоб тримати смужки. З 2022 я живу життя лежачи на животі й на руках. До 2022 завжди сиділа потроху в інвалідному візку, а листівки і квіти я робила і роблю лежачи. Мої квіти з паперових смужок, мої особисті крила. Листівки мої маленькі послання світу:
Підпишись♥️ Я Наталія Донцова і для вас я створюю квіти життя, на листівках, в картинах, і брошках, приходьте за красою для себе. Я вдячна за будь-яку вашу участь посилання в шапці профілю, інфа в закріплених, в інсті я quillingdontsova Давайте з вами познайомимось😍 Я Наталія Донцова. І я живу життя лежачи. Але спочатку розповім про здійснення мрій. З дитинства я мріяла створювати листівки, і сьогодні ця мрія живе!❤️ З паперових смужок із сотень тисяч деталей розквітають квіти, соняхи, колоски й маки, фантазії. Виходять дива на кінчиках моїх пальців. У листівках моя віра, що світ завжди має місце для магії.🌠 У 1998 році моє життя змінилося назавжди. Я, школярка 11 класу, малювала випускну сукню, а в іншу мить, операційна. Нейрохірурги врятували мене, але параліч до грудної клітки залишився на все життя. Я була рік у лікарні. Мені заборонили сидіти, і я лежала більше семи років. Я хотіла не відчувати реальність. Дні я закреслювала у календарі. Що буде далі? Я ночами плакала. І все ж маленьке світло було. У лікарні мені підказали про можливість навчатися вдома. Я всюди написала звернення про навчання, і забула. Але Всесвіт пам’ятав. Одного дня мама принесла конверт. Університет Шевченка запрошував мене вступати. Тоді я вперше за довгий час відчула: я жива. Я можу мріяти, мати особисті перемоги і вчитися навіть лежачи. Я вчилась. І тоді, і зараз поряд зі мною мама 24/7 моя путівна зірочка, моя тиша і моє світло. Завдяки їй я доглянута. Далі були випробування: операції, реанімації, біль, лікування. У 2014 війна в Луганську змусила переїхати до Києва, благо друзі допомогли. У 2018 грижа в шиї паралізувала всю ліву частину торсу і руку. Я змушувала рухатись пальці, щоб тримати смужки. З 2022 я живу життя лежачи на животі й на руках. До 2022 завжди сиділа потроху в інвалідному візку, а листівки і квіти я робила і роблю лежачи. Мої квіти з паперових смужок, мої особисті крила. Листівки мої маленькі послання світу: "Тут є краса. Тут є світло". Я не можу ходити. Але я створюю красу, яка потрібна людям. І це моя сила. Мої мрії прості: Я хочу власне житло в Україні для себе і мами, хочу проходити курси лікування, які для мене життєво важливі, хочу, щоб моя творчість потрапила у галерею "Авангарден" у Києві та в магазини українських дизайнерів, хочу мир в Україні. Якщо особисто вам відгукується моє світло, приходьте за листівками та картинами. А якщо можете мене підтримати оплатою лікування чи мої творчі проєкти, буду безмежно вдячна. З любов’ю до вас, Наташа. #листівкидонцова #запрошеннянавесілля #картинидонцова #брошкидонцова #історіяжиттядонцова

About