💗 Evelinka 💞 :
Знаєте, зараз мені 15 і я ніколи не могла подумати, що так рано я пойму, що довіряти не можна нікому придадуть всі тай навіть ті самі батьки. Я розумію що батьки хочуть як краще для нас, але признаюсь, що спочатку вони мене добили після того я сказала, що вони про мене нічого не взнають, ні моїх планів,цілей,моїх результатів. Це дуже важко,але якщо я знов довірюсь комусь ще, знов буде погано. Ще рік назад я дуже боялася болі фізичної, але за цих пів року, я зрозуміла, що найболючіша біль це моральна. Пів року назад ми переїхали в Чехію, я перехожу в 9 клас, в кінці року мені потрібно здавати екзамени, мені потрібно здавати чеську, я чеську взагалі незнаю, всі говорять що шансів 0. Ну впринципі в мене є ще рік. А потім поступати.Інколи потрібна просто підтримка, а її немає..... близькі люди здають, придають про яку підтримку можна говорити ... А знаєте, що саме обідне, що коли я говорю мамі,ну наприклад: що її слова дуже обідні чи мені важко це чути, вона дала мені поняти, що це зробить мене сильнішою, а звичайно все розумію, але я 4 місяця не можу відійти, я втомилася лижати до 4 ранку вся в сльозах і думати, що мені робити дальше, в мене просто деколи трусяться руки, я перестала їсти, я почала багато спати моє єдине бажання було лягти закрити очі і більше не встати..... Єдине місце де я забувала, що мені погано це школа, нові однокласники мене прийняли, хоч вони і не розуміють мене, але вони прийняли. Я трималася з останіх сил через них, хоч десь повезло..... Цілий місяць канікул я дуже за ними скучала, мені їх нехватало, а щей батьки приходили вечером і їм завжди щось не подобалося. Потім я знайшла друга, трохи легше стало...... Удачі вам всім, тримайтеся🫂🫂🫂
2026-07-30 11:47:50