Дощ… Земля туманами закуталася знову, Звучить десь тиха пісня цвіркуна , Цей тихий дощ все одягнув в обнову, Стікає краплями із дзеркала вікна. Я біля нього вдаль знов задивлюся, Десь ліс далеко стиха зашумить, Кудись у небо полетить лелека, Десь в гладі річки небо заблистить. І гілля слив зігнулось до землі аж, Плоди на ньому стали важчі вмить, Його зірвавши, наварю варення, Тебе щоб ним до чаю пригостить. А дощ людей залишив у будинках, Щоб розділить, закривши в самоті, Щоб дати час, почути в тихих нотках Пісень доща, мелодію душі. Щоб дати змогу, всі думки зібрати, Помріяти, під крапель тихий звук, Й мені на тебе знову зачекати, Десь забарився ти на цілий вік. А ти в дорозі знову, невгамовний, Там час, як мить, так стрімко протіка, І в далині від затишного дому, Спасаєш світ, робота то така. Хоч змучений, хоч стомлений, хоч спраглий, В моїх думках ти всеж найкращий всіх, Надворі дощ і небо сіро-хмарне, Та то не привід, щоб тужити міг. Я заварю для тебе чаю з м‘яти, І щось смачне зготую щоб поїв, «Ти повертайсь… Вона тебе чекає» - Так дощ тобі по склу прошелестів. Кругом дощі, і небокрай дрімає, Ти змокший знову прийдеш на поріг, -Ну як живеш? - з усмішкою спитаєш. Іди сюди, щоб руки я зігрів. Я пригорнуся, тепла та домашня, Холодні краплі витру із чола, І пинесу м‘якеньке покривало, Закутаю тебе біля стола. А потім … ти усе мені розкажеш, Де був, що бачив, як ти час провів, І знаєш…то насправді мабуть щастя, Що дощ тебе до мене знов привів…. Оксана Іванюк #авторськийвірш #віршіпрокохання #оксанаіванюк #дощ#думкивголос - @123454321oks