Міра Шип :
Люди, ви серйозно? Почитаєш деякі коментарі й здається, що дехто взагалі втратив зв’язок із реальністю. Ті люди під обстрілами щодня тримають удар, втрачають рідних, живуть у постійному пеклі — і при цьому знаходять у собі сили жити, святкувати і показувати всьому світу, що вони незламні.
Як можна писати “добре, що нічого не прилетіло” або “досить святкувати бо будуть наслідки”? Їм прилітає кожного дня. І цей сплеск енергії, радості й люті до ворога — це їхній спосіб видихнути, виплеснути весь біль і злість, щоб завтра знову прокинутися і тримати цей нелюдський тягар на своїх плечах. Це доказ того, що їх не зламали.
Ті, хто з безпечних місць чи з-за кордону радять “згортатися” або пропонують якісь міфічні "перемир'я" й територіальні поступки: ви взагалі усвідомлюєте, що означає віддати ці землі? Це означає приректи тисячі сімей на знищення, вбивства та катування окупантами. І якщо ви легко кидаєтеся такими пропозиціями, то чи готові ви особисто нести цю кров на собі й підписатися під смертю кожного з них? Перемир'я з агресором — це лише пауза на переозброєння, щоб потім із новими силами піти далі, коли підростуть наші діти.
Досить квакати безглуздя в коментарях, сидячи в безпеці. Краще спрямуйте цю енергію на допомогу тим, хто на передовій і в прифронтових містах. А ці люди — молодці, бо вони заряджаються світлом і життям, щоб стояти далі. І нікому у них це право відбирати.
2026-08-24 15:19:12