Дамір :
Отже, маємо те, що маємо. Понад 4 роки окупації — і тепер ситуація «ні туди, ні сюди». Але давайте чесно: можливість виїхати була.
Волонтери допомагали тоді й допомагають зараз. Люди бачили реальну обстановку, розуміли всі ризики, але багато хто свідомо вирішив залишитися. Вивозили всіх: і лежачих хворих, і тих, хто міг пересуватися самостійно, і родини з дітьми, і людей із тваринами. Шукали транспорт, супроводжували, допомагали з евакуацією. Ніхто нікого просто так на призволяще не кидав.
Більше того, й сьогодні є країни, які приймають українців і надають необхідну допомогу. Та сама Німеччина досі відкрита для тих, хто потребує прихистку.
Тому не треба тепер робити вигляд, ніби іншого виходу ніколи не було і ніхто не допомагав. Вихід був. Допомога була. Люди ризикували власним життям, щоб вивозити інших.
Так, кожен мав свої причини залишатися. І ніхто не має права засуджувати чужий страх чи складні обставини. Але й перекладати всю відповідальність на інших — теж неправильно.
Бо коли роками відмовляєшся від можливостей, а потім звинувачуєш усіх навколо, що «нас не врятували», — це вже не пошук винних, а небажання чесно подивитися правді в очі.
Як не одне — то інше. І хоч скільки пояснюй, переконати декого просто неможливо.
2026-09-01 10:25:50