@maishoes94: #maishoes

Maishoes
Maishoes
Open In TikTok:
Region: VN
Wednesday 02 September 2026 08:36:25 GMT
99
0
1
0

Music

Download

Comments

vuachinhhang
⭐️ Vua Chính Hãng ⭐️ :
https://vt.tiktok.com/ZSVoMayXQ/
2026-09-02 08:42:42
0
To see more videos from user @maishoes94, please go to the Tikwm homepage.

Other Videos

Іноді банан - це просто банан але саме із таких маленьких фраз, того, що саме ми несемо за собою у своїй голові — складається наш успіх і здатність отримувати краще, більше.  «Багато жить не запрєтіш» 💔  Вперше за багато років ця присказка відгукнулась у мені зовсім по-іншому. Так, ніби хтось підсвітив старий механізм, який я носила роками: 💔сорому за те, що мені добре. 💔провини за те, що я дозволяю собі більше. 💔скутість, що я «зажралась», якщо покращую якість свого життя. Я зрозуміла, що весь цей час жила з відчуттям, ніби щось зі мною «не так», коли я дозволяю собі кращий побут, красиві місця, подорожі, покупки, комфорт. Ніби це занадто. Ніби я маю постійно якось вибачатись за свою радість. За свої досягнення. Цікаво, як одна фраза з дитинства може так тихо прописатись у тіло та мислення. Як вона може роками шепотіти: «Не висовуйся», «Не надто розкошуй», «Не показуй, що тобі добре». А реальність така: я просто живу. Роботою, яку люблю. Кроками, які для мене правильні. Виборами, які я створювала роками. Рівнем життя, який я будую сама — не проти когось, не наперекір комусь, а для себе. І я вчу себе тепер іншому стану: ❤️‍🩹не зменшуватись, щоб не тривожити чиїсь уявлення про норму ❤️‍🩹не стидатись того, що стало можливим завдяки моїй праці ❤️‍🩹не вибачатись за свої бажання Ми так багато вчимось не знецінювати себе, дякувати за те, що вже є, але мало дозволяємо собі не зменшуватись до формату, у який зручно іншим. Бо жити — справді не заборониш. Але можна собі забороняти жити у тій формі, яка може тригерити інших.
Іноді банан - це просто банан але саме із таких маленьких фраз, того, що саме ми несемо за собою у своїй голові — складається наш успіх і здатність отримувати краще, більше. «Багато жить не запрєтіш» 💔 Вперше за багато років ця присказка відгукнулась у мені зовсім по-іншому. Так, ніби хтось підсвітив старий механізм, який я носила роками: 💔сорому за те, що мені добре. 💔провини за те, що я дозволяю собі більше. 💔скутість, що я «зажралась», якщо покращую якість свого життя. Я зрозуміла, що весь цей час жила з відчуттям, ніби щось зі мною «не так», коли я дозволяю собі кращий побут, красиві місця, подорожі, покупки, комфорт. Ніби це занадто. Ніби я маю постійно якось вибачатись за свою радість. За свої досягнення. Цікаво, як одна фраза з дитинства може так тихо прописатись у тіло та мислення. Як вона може роками шепотіти: «Не висовуйся», «Не надто розкошуй», «Не показуй, що тобі добре». А реальність така: я просто живу. Роботою, яку люблю. Кроками, які для мене правильні. Виборами, які я створювала роками. Рівнем життя, який я будую сама — не проти когось, не наперекір комусь, а для себе. І я вчу себе тепер іншому стану: ❤️‍🩹не зменшуватись, щоб не тривожити чиїсь уявлення про норму ❤️‍🩹не стидатись того, що стало можливим завдяки моїй праці ❤️‍🩹не вибачатись за свої бажання Ми так багато вчимось не знецінювати себе, дякувати за те, що вже є, але мало дозволяємо собі не зменшуватись до формату, у який зручно іншим. Бо жити — справді не заборониш. Але можна собі забороняти жити у тій формі, яка може тригерити інших.

About