@mocanuiris: #detoxifiere #slabit #glypoints #picaturi #mounjaro

Iris ✨
Iris ✨
Open In TikTok:
Region: BE
Thursday 03 September 2026 20:26:26 GMT
739
45
7
4

Music

Download

Comments

alinacostinela
AlíC~nela :
Ramburs!?
2026-09-03 20:38:28
0
mariamiha42
Maria-Mihaela :
Recomand 💯 in 10 zile am dat 3kg si 7cm la burtica🥰
2026-09-04 04:13:47
0
larisaoprea.art
Larisa Oprea Art :
Recomand! Am slăbit 6 kg și continui
2026-09-04 10:09:32
0
anasioara
💞Ana Ana 💞 :
Wow recomand cu încredere 😘
2026-09-04 11:14:48
0
elenayasminaa
Elena Yasminaa :
Eu am facut greseala asta si ce crezi? Am dat 20 kg jos 🥹😆
2026-09-05 12:04:04
0
gemanar.georgeta
Gemanar Georgeta :
❤️❤️❤️
2026-09-03 22:29:44
0
ancamsavulescu
Anca Savulescu :
❤️❤️❤️
2026-09-06 06:56:42
0
To see more videos from user @mocanuiris, please go to the Tikwm homepage.

Other Videos

ОЛЕШКИ. МІСТО, ЯКЕ НЕ МОЖНА ЗАЛИШИТИ В ТИШІ… Є міста, про які ми говоримо щодня. А є міста, про які страшно говорити — бо за кожним словом стоять люди. Олешки. Херсонщина. Україна. Сьогодні там не просто важко. Там люди голодують. Місто фактично опинилося в гуманітарній блокаді. Нових поставок продуктів немає з кінця травня. Дороги заміновані, перебувають під контролем російських військ та їхніх дронів. Завезти їжу надзвичайно небезпечно. Виїхати — для багатьох практично неможливо. Колись тут жили понад 24 тисячі людей. Сьогодні в Олешках залишаються тисячі цивільних — серед них діти, літні та маломобільні люди. І вони просто намагаються вижити. Їжа закінчується. Ліків немає. Із водою проблеми. Світла та нормальних умов для життя немає. Люди шукають будь-яку можливість знайти їжу. Чекають на продукти. Вирощують те, що ще можна виростити. Полюють на диких птахів. Економлять кожну крупинку, кожну банку консервації, кожен шматок хліба. У XXI столітті. В Україні. І найстрашніше — за кілька кілометрів від них є життя. Є магазини. Є хліб. Є вода. Є ліки. А вони — відрізані. Людина може пережити багато: холод, страх, вибухи, окупацію, втрату дому. Але коли в матері немає чим нагодувати дитину, коли літня людина не має ліків, коли в будинку порожній холодильник і ти не знаєш, де взяти їжу завтра — це вже не просто війна. Це боротьба за саме право залишитися живим. Олешки пережили окупацію. Пережили страшне затоплення після підриву Каховської ГЕС. Пережили роки страху. А тепер місто опинилося перед ще одним випробуванням — голодом. І ми не маємо права зробити вигляд, що не знаємо про це. Бо за словом «Олешки» — не просто точка на карті. Там чиїсь мами. Чиїсь діти. Чиїсь бабусі й дідусі. Чиїсь домівки. Чиєсь життя. Люди, які просто хочуть їсти. Хочуть води. Хочуть ліків. Хочуть вийти з цього пекла живими. Сьогодні Олешки потребують не мовчання. Їм потрібен гуманітарний коридор. Їм потрібна їжа. Їм потрібні ліки. Їм потрібна евакуація. Їм потрібен шанс на життя. Нехай про Олешки почують. Бо найстрашніше для міста, яке помирає, — не тільки відсутність їжі. Найстрашніше — коли світ знає про це і мовчить. 🕯️ Олешки, ми вас бачимо. Ми про вас знаємо. Ми не маємо права вас забути. #Олешки #Херсонщина #ЛюдиГолодують #НеМовчіть #ДопоможітьОлешкам
ОЛЕШКИ. МІСТО, ЯКЕ НЕ МОЖНА ЗАЛИШИТИ В ТИШІ… Є міста, про які ми говоримо щодня. А є міста, про які страшно говорити — бо за кожним словом стоять люди. Олешки. Херсонщина. Україна. Сьогодні там не просто важко. Там люди голодують. Місто фактично опинилося в гуманітарній блокаді. Нових поставок продуктів немає з кінця травня. Дороги заміновані, перебувають під контролем російських військ та їхніх дронів. Завезти їжу надзвичайно небезпечно. Виїхати — для багатьох практично неможливо. Колись тут жили понад 24 тисячі людей. Сьогодні в Олешках залишаються тисячі цивільних — серед них діти, літні та маломобільні люди. І вони просто намагаються вижити. Їжа закінчується. Ліків немає. Із водою проблеми. Світла та нормальних умов для життя немає. Люди шукають будь-яку можливість знайти їжу. Чекають на продукти. Вирощують те, що ще можна виростити. Полюють на диких птахів. Економлять кожну крупинку, кожну банку консервації, кожен шматок хліба. У XXI столітті. В Україні. І найстрашніше — за кілька кілометрів від них є життя. Є магазини. Є хліб. Є вода. Є ліки. А вони — відрізані. Людина може пережити багато: холод, страх, вибухи, окупацію, втрату дому. Але коли в матері немає чим нагодувати дитину, коли літня людина не має ліків, коли в будинку порожній холодильник і ти не знаєш, де взяти їжу завтра — це вже не просто війна. Це боротьба за саме право залишитися живим. Олешки пережили окупацію. Пережили страшне затоплення після підриву Каховської ГЕС. Пережили роки страху. А тепер місто опинилося перед ще одним випробуванням — голодом. І ми не маємо права зробити вигляд, що не знаємо про це. Бо за словом «Олешки» — не просто точка на карті. Там чиїсь мами. Чиїсь діти. Чиїсь бабусі й дідусі. Чиїсь домівки. Чиєсь життя. Люди, які просто хочуть їсти. Хочуть води. Хочуть ліків. Хочуть вийти з цього пекла живими. Сьогодні Олешки потребують не мовчання. Їм потрібен гуманітарний коридор. Їм потрібна їжа. Їм потрібні ліки. Їм потрібна евакуація. Їм потрібен шанс на життя. Нехай про Олешки почують. Бо найстрашніше для міста, яке помирає, — не тільки відсутність їжі. Найстрашніше — коли світ знає про це і мовчить. 🕯️ Олешки, ми вас бачимо. Ми про вас знаємо. Ми не маємо права вас забути. #Олешки #Херсонщина #ЛюдиГолодують #НеМовчіть #ДопоможітьОлешкам

About