@trojainhorse: #hyeonkeon dek

trojainhorse
trojainhorse
Open In TikTok:
Region: ID
Saturday 05 September 2026 06:36:12 GMT
3891
924
27
36

Music

Download

Comments

oiyyass
girl in love :
kak nas JJ an???
2026-09-05 12:57:47
2
pulangadayamgeprek
𝓙✴ :
aku (kembaran minji). ngaku kangen mereka (asher nolan dan anak-anakmu yang lainnya). semoga mood nulismu selalu membara ok? sehat-sehat ok? ily.
2026-09-05 09:26:57
1
dneonmoon
ɐmie :
HYEONKEONNNNN DEEEKKKKKJKK
2026-09-05 11:28:28
1
windyaftermoon
♥️ :
LUCUBGT KAK NAS
2026-09-05 14:50:28
1
laserquesto
🐦 :
Sumpah nas jj an
2026-09-05 15:19:19
0
jjyukeone
user02922763638237 :
CIHUYYYY
2026-09-05 07:37:48
0
crasize3
crasize3 :
APAAA INIIII😭💜💜💜💜💜💜💜
2026-09-05 10:15:18
0
eomkiri
an :
JOS
2026-09-05 07:28:33
0
dneonmoon
ɐmie :
SAYA SUKA SAYA CINTA
2026-09-05 11:28:17
0
arcticmused
Keith :
GW:
2026-09-06 12:36:13
0
sweetyxpy
layie :
2026-09-05 15:04:05
0
_peanutsgirl
shizu🐈‍⬛️ :
bangsa besar lho 😳
2026-09-05 12:01:42
0
eomkeonism
kira :
SEDAP
2026-09-05 06:43:06
0
cruoisy
Kai :
@￴ ￴ ￴ ￴￴ ￴ ￴ ￴ ￴ ￴ ￴ ￴ ￴ teg
2026-09-08 11:36:40
0
To see more videos from user @trojainhorse, please go to the Tikwm homepage.

Other Videos

Я дуже довго не могла наважитись, щоб цим поділитись, але сьогодні я так відчуваю. Він до цього часто зникав з зв’язку (по всім відомим причинам). Але того разу це відчувалось по-особливому жахливо. Я до останнього стримувала себе, щоб не починати пошуки завчасно. Я просиділа в очікуванні на його повідомлення до ранку й почала дізнаватися всю можливу інфу. Ніколи не забуду момент, коли, не знаючи, чи він живий, я була вже в дорозі на вокзал. Перед нашою першою зустріччю я дала собі слово не плакати при ньому, тому, коли вперше його побачила в лікарні, я не придумала нічого кращого, ніж запитати: «Чого ти тут розложився?» Ми прожили періоди: 1. Йому не можна було абсолютно нічого їсти. 2. Далі була рвота від всього. 3. Його вага була менша за мою. 4. Більше 6 операцій. 5. Ми навчились міняти йому стоми. 6. Він почав вставати. 7. Втратив пам’ять (питав у мене, хто я). Коли я запитала: «Чому ти в лікарні?», він відповів: «Я їхав до тебе в гості, і мене сюда заселили». І друга його версія: «В мене кончений організм». 8. Почав їсти перетерту їжу. 9. Відкрився перитоніт. 10. Знову не можна нічого їсти. 11. Знову забув, як ходити, бо втратив вагу ще більше й не міг встати. 12. Почали вчитись ходити. 13. Впав, забив коліно, дєпрєсія, знову не встає. 14. Поїхали додому вперше після поранення. 15. Знайшли гематому в оці й робили операцію. 16. Забула написати вище, що почали митися й зробили йому стрижку. 17. Більшу частину часу займались поверненням пам’яті. І ще купу купезну всього. Якби кілька років тому мені сказали, що в 21 рік я буду опікуном людини, яку кохаю, я б, напевно, подумала, що з мене гонять бєса. Але життя - це, в принципі, така штука, яка любить погнати. Тому так, цей період ніби-то як пройшов, але насправді він не відпускає і навряд чи колись відпустить.
Я дуже довго не могла наважитись, щоб цим поділитись, але сьогодні я так відчуваю. Він до цього часто зникав з зв’язку (по всім відомим причинам). Але того разу це відчувалось по-особливому жахливо. Я до останнього стримувала себе, щоб не починати пошуки завчасно. Я просиділа в очікуванні на його повідомлення до ранку й почала дізнаватися всю можливу інфу. Ніколи не забуду момент, коли, не знаючи, чи він живий, я була вже в дорозі на вокзал. Перед нашою першою зустріччю я дала собі слово не плакати при ньому, тому, коли вперше його побачила в лікарні, я не придумала нічого кращого, ніж запитати: «Чого ти тут розложився?» Ми прожили періоди: 1. Йому не можна було абсолютно нічого їсти. 2. Далі була рвота від всього. 3. Його вага була менша за мою. 4. Більше 6 операцій. 5. Ми навчились міняти йому стоми. 6. Він почав вставати. 7. Втратив пам’ять (питав у мене, хто я). Коли я запитала: «Чому ти в лікарні?», він відповів: «Я їхав до тебе в гості, і мене сюда заселили». І друга його версія: «В мене кончений організм». 8. Почав їсти перетерту їжу. 9. Відкрився перитоніт. 10. Знову не можна нічого їсти. 11. Знову забув, як ходити, бо втратив вагу ще більше й не міг встати. 12. Почали вчитись ходити. 13. Впав, забив коліно, дєпрєсія, знову не встає. 14. Поїхали додому вперше після поранення. 15. Знайшли гематому в оці й робили операцію. 16. Забула написати вище, що почали митися й зробили йому стрижку. 17. Більшу частину часу займались поверненням пам’яті. І ще купу купезну всього. Якби кілька років тому мені сказали, що в 21 рік я буду опікуном людини, яку кохаю, я б, напевно, подумала, що з мене гонять бєса. Але життя - це, в принципі, така штука, яка любить погнати. Тому так, цей період ніби-то як пройшов, але насправді він не відпускає і навряд чи колись відпустить.

About