На цій порівняльній мапі чудово видно, як картографічна ілюзія протягом століть формувала імперську геополітичну пиху та оптичні обмани. Що насправді відбувається на цій мапі Верхнє фото («Було»): Це класична проекція Меркатора (розроблена ще у 1569 році). Вона була створена для морської навігації, тому зберігає кути, але катастрофічно викривляє площі в міру наближення до полюсів. Через це ##росія ##Ґренландія ##Канадата Північна ##Європароздуваються до гігантських, неприродних розмірів, а екваторіальні регіони (Африка, Південна ##Америка Південно-Східна ) здаються дрібними. Нижнє фото («Стало»): Це рівновелика картографічна проекція (наприклад, проекція Галла-Петерса або проекція Екерта/Молльвейде). Вона передає реальне співвідношення площ материків і країн на земній кулі. Геополітична та психологічна оптична ілюзія 1. Африка та Латинська Америка: На реальній мапі Африка виглядає як справжній гігант — її реальна площа (близько 30.3 \text{ млн км}^2) майже вдвічі більша за всю Росію (17.1 \text{ млн км}^2). На проекції Меркатора Африка та Росія здавалися візуально однаковими. Південна Америка (17.8 \text{ млн км}^2) насправді також більша за всю РФ. 2. Руйнування про «1/6 суші»: російська імперська та десятиліттями будувала свій психологічний фундаменталізм на карті Меркатора, де рф займала ледь не чверть карти світу й виглядала як велетенський моноліт, що «накриває» всю планету зверху. На проекції реальних площ картографічний шарм розвіюється: росія перетворюється на вузьку, витягнуту й сплюснуту смугу на півночі з величезними, майже незаселеними крижаними та вечномерзлотними просторами. Глобальний Південь (, Латинська Америка, , ) візуально та фізично стає домінуючим центром планети. Отже, зміна картографічного фокуса з північних широт на екваторіальний центр — це не просто географія. Це потужний удар по російському психологічному самосприйняттю: коли візуальна «велич» на стіні кабінету раптово стискається до її реальних пропорцій на кулі. - @youtube_prylutskyi