??? :
Я, чесно, зараз не можу зрозуміти цю молодь і, можливо, ніколи не зрозумію. Коли почалася війна, мені було 14 років. І всю свою, як багато хто каже, підліткову юність я жодного разу не була ні в клубах, ні на концертах. Не тому, що в мене не було можливості просто я не могла собі цього дозволити морально, знаючи, що мій тато на фронті й захищає мене в надзвичайно важких умовах. Знаючи, що щодня гинуть звичайні люди, а мої рідні досі живуть під обстрілами на окупованій території.
Тому коли мені кажуть: «Це ж молодь, їм теж хочеться відпочити», я цього не розумію. Мені теж важко. Але чомусь я можу обійтися без клубів, тусовок і танців, коли поруч люди гинуть за те, щоб ми взагалі могли жити.
Якщо я у свої 14 років могла це усвідомити й відмовитися від того, без чого спокійно можу прожити, то чому цього не може зробити інша молодь? Для мене це не про те, що «не можна жити». Живіть, спілкуйтеся, зустрічайтеся. Але коли це перетворюється на безтурботні тусовки в той час, коли наші військові гинуть, мені особисто це дуже важко прийняти.
2026-09-30 09:57:31