Сьогодні знову прийшла до вас, мої найрідніші… 💔 Прибрала, принесла живі квіти, постояла біля ваших могил, а в душі так хотілося одного — щоб усе це було лише страшним сном… Щоб ви зараз були поруч, щоб я могла обійняти вас, почути ваші голоси й сказати, як сильно я вас люблю. Я принесла вам квіти, а так хотілося б принести їх додому… Накрити стіл, дочекатися вас, почути рідний сміх… Але тепер я приходжу сюди, де ви спочиваєте, і говорю з вами крізь сльози. Як же боляче, коли на кладовищі лежать одразу двоє найдорожчих серцю людей — коханий чоловік і моя рідна донечка… 💔 Ви пішли, залишивши мене тут із безліччю спогадів, невимовним болем і порожнечею, яку вже ніхто й ніколи не зможе заповнити. Кажуть, час лікує… Але як він може зцілити серце, у якому назавжди живуть дві такі великі втрати? Я й досі подумки розмовляю з вами, розповідаю про свої дні й так мрію хоча б на одну мить знову відчути ваші обійми. Сьогодні я залишила вам живі квіти, а собі забрала черговий день туги й сліз. Якби ж ви тільки знали, наскільки сильно мені вас не вистачає… Мій коханий чоловіче, моя люба донечко, ви тепер разом на небесах, а я тут, на землі, із любов’ю, яка не має ні кінця, ні забуття. Поки б’ється моє серце, ви житимете в ньому. Люблю вас до останнього подиху… 🕊️🤍#вічнапамять - @rita.kulinich8