@dd.xzg116:

°♡•love-my•♡° :

Какой приятный голос

🎀 VIKTORIYA FERARRI 🎀 :

ЧТО ЗА ТРЕК НА ФОНЕ ПОЖАЛУЙСТА ПОДСКАЖИТЕ???🥰🥰🥰🥰

Олечка :

Анютик :

да что это такое вообще? мне уже три дня попадается это....

user34198076760363 :

все будет хорошо удачи тебе во всем

yulimkaa :

Narka 🦂 :

Sánchez :

𝒪ꤪꤨ𝒅𝒖𝒗𝒂𝒏𝒄𝒉𝒊𝒌✮⃝࿐ :

ИННА :

Я не продолжаю верить я точно знаю,что есть и любовь ,и настоящая семья ,а не театр с фальшивыми актерами .

Maria ♥️ :

♥️

лена :

👌

Maša :

🥰🥰🥰

lanna :

🫣🥺🥹😥

Інна Карнафель :

❤️❤️❤️❤️❤️

Kristina :

💫💫❤️❤️❤️

Valya Sem :

🥺🥺🥺

КІШКА :

🥰🥰🥰

Lora :

І чорти танцюють із нею, приймаючи її за свою. Вона приходить опівночі, коли місяць ховається за хмарами, а тіні стають довшими за людські гріхи. За нею тягнеться шлейф із недосказаних слів, зламаних клятв і любові, яка колись мала врятувати, а мало не знищила. Кажуть, її серце давно зачароване. Кажуть, у ньому більше немає страху. Лише попіл від того, що колись горіло. Вона навчилася розмовляти з тишею і не здригатися, коли темрява називає її на ім'я. Чорти простягають їй руки — і вона танцює. Не тому, що належить їм. А тому, що вже знає всі їхні танці. Вона була в пеклі. Вона бачила, як там гаснуть душі. Вона залишила там усе, що більше не хотіла нести із собою. Страх. Залежність. Чужі обіцянки. І ту себе, яка колись благала когось залишитися. Тепер вона не просить. Вона просто дивиться в очі і відпускає. Ті, хто йде, — знаходять за спиною порожнечу. Ті, хто зраджує, — одного дня зустрічають власну тінь. А ті, хто намагається зламати її, зазвичай не помічають, як самі губляться в її темряві. Бо вона більше не боїться бути самотньою. Вона боїться лише знову стати тією, якою була до того, як навчилася обирати себе. І коли опівночі вітер приносить її ім'я, чорти стихають. Бо навіть темрява знає: цю жінку вже не зламати. Вона сама стала тією силою, якою колись так боялася стати. І якщо одного дня вона піде — не клич її назад. Вона не повертається туди, де вже залишила свою душу.