1. Home
  2. Detail

@ammy3999: 22 #RoVเป็นเกมตลก #RoV #RoVThailand #ข้ามิอาจพ่ายในสนามนี้ 40k 9ต.ค

Ammy
Ammy
Open In TikTok:
Region: TH
Tuesday 13 October 2026 03:05:43 GMT
93
0
0
4

Music

Download

No Watermark .mp4 (0.24MB) No Watermark(HD) .mp4 (0.24MB) Watermark .mp4 (0.4MB) Music .mp3

Comments

There are no more comments for this video.
To see more videos from user @ammy3999, please go to the Tikwm homepage.

Other Videos
Dubai Language #Dubai #Language #plottwiststhatkeepviewersin #october #messi
Dubai Language #Dubai #Language #plottwiststhatkeepviewersin #october #messi
“Subject+在Place+Verb”ရဲ့ အသုံးပြုပုံများ #တရုတ်စကားလေ့လာကြမယ် #HSK #တရုတ်စကားပြော #fyp
“Subject+在Place+Verb”ရဲ့ အသုံးပြုပုံများ #တရုတ်စကားလေ့လာကြမယ် #HSK #တရုတ်စကားပြော #fyp
Судячи за сьогоднішньою впізнаваністю, Микола Сергіїв мав би бути третьорядним пейзажистом. А от його роботи, та навіть сама біографія вперто свідчать про протилежне. Харків’янин, народжений 1855 року, наприкінці 1870-х уже виставлявся в Петербурзі; 1886 року отримав велику заохочувальну медаль Академії мистецтв, наступного року став її почесним вільним общником, 1889-го був нагороджений орденом Святого Станіслава, а 1910-го отримав звання академіка пейзажного живопису. Це досить незручний набір фактів для художника, чиє ім’я тепер майже випало з масового уявлення про мистецтво XIX століття. Особливо промовисто, що значну частину цього успіху Сергіїв здобув саме епічними українськими пейзажами. Брокгауз і Ефрон ще за його життя називали серед найкращих робіт «Степ», «Залив Дніпра», «Заглохлу річку», «Зірки догорають» і прямо зазначали, що художник писав переважно українську природу. Коли дивишся багато його робіт поспіль, стає зрозуміло, чим вони так чіпляють. Сергіїв умів розгортати звичний для нас наддніпрянський ландшафт на кілька просторових планів: близька трава, дерева чи хати поступово відступають до річки, пагорбів і синьої смуги горизонту. Для відчуття масштабу йому не були потрібні ані Кавказ, ані море — вистачало українських горбів, ярів, рік, долин та видолинків. Чому ж художник із таким статусом майже випав із пам’яті? Миттєвого забуття не було: ще 1928 року в Лєнінградє відбулася велика посмертна виставка Сергіїва. Але вже тодішня преса називала його представником «натуралістичної школи» — художня мова нової доби стрімко віддалялася від академічного пейзажу кінця ХІХ століття. До цього додалася розколота географія спадщини: важливі українські полотна Сергіїва сьогодні розпорошені по музейних збірках далеко за межами України. Тому його нинішнє становище виглядає дещо парадоксально: Сергіїв зробив успішну академічну кар’єру, здобув визнання картинами української природи — і майже зник із нашого уявлення про український пейзаж. Напишіть, що ви думаєте про його роботи — чи це мої смаки настільки застаріли, чи ж він таки дійсно вартий уваги як митець?
Судячи за сьогоднішньою впізнаваністю, Микола Сергіїв мав би бути третьорядним пейзажистом. А от його роботи, та навіть сама біографія вперто свідчать про протилежне. Харків’янин, народжений 1855 року, наприкінці 1870-х уже виставлявся в Петербурзі; 1886 року отримав велику заохочувальну медаль Академії мистецтв, наступного року став її почесним вільним общником, 1889-го був нагороджений орденом Святого Станіслава, а 1910-го отримав звання академіка пейзажного живопису. Це досить незручний набір фактів для художника, чиє ім’я тепер майже випало з масового уявлення про мистецтво XIX століття. Особливо промовисто, що значну частину цього успіху Сергіїв здобув саме епічними українськими пейзажами. Брокгауз і Ефрон ще за його життя називали серед найкращих робіт «Степ», «Залив Дніпра», «Заглохлу річку», «Зірки догорають» і прямо зазначали, що художник писав переважно українську природу. Коли дивишся багато його робіт поспіль, стає зрозуміло, чим вони так чіпляють. Сергіїв умів розгортати звичний для нас наддніпрянський ландшафт на кілька просторових планів: близька трава, дерева чи хати поступово відступають до річки, пагорбів і синьої смуги горизонту. Для відчуття масштабу йому не були потрібні ані Кавказ, ані море — вистачало українських горбів, ярів, рік, долин та видолинків. Чому ж художник із таким статусом майже випав із пам’яті? Миттєвого забуття не було: ще 1928 року в Лєнінградє відбулася велика посмертна виставка Сергіїва. Але вже тодішня преса називала його представником «натуралістичної школи» — художня мова нової доби стрімко віддалялася від академічного пейзажу кінця ХІХ століття. До цього додалася розколота географія спадщини: важливі українські полотна Сергіїва сьогодні розпорошені по музейних збірках далеко за межами України. Тому його нинішнє становище виглядає дещо парадоксально: Сергіїв зробив успішну академічну кар’єру, здобув визнання картинами української природи — і майже зник із нашого уявлення про український пейзаж. Напишіть, що ви думаєте про його роботи — чи це мої смаки настільки застаріли, чи ж він таки дійсно вартий уваги як митець?
olmadı 👎🏻🐒#keşfet #qimptoven #egetouchdown
olmadı 👎🏻🐒#keşfet #qimptoven #egetouchdown
Decor phòng ngủ đẹp... #decorxinhxinh #decorroom #decoration #dodecor #viralvideo
Decor phòng ngủ đẹp... #decorxinhxinh #decorroom #decoration #dodecor #viralvideo

About

Legal