@vyzvolni_zmahannia: 27 жовтня 1937 року в Києві НКВС розстріляв Майка Йогансена. Нині минає 89 років від дня загибелі українського письменника, перекладача й поліглота. Він знав старогрецьку та латину, вільно володів кількома європейськими мовами. Перекладав Едгара По й Герберта Веллса, працював над українськими словниками та правописом. Грав у теніс і більярд, захоплювався полюванням. Йогансен любив розіграші — і переносив цю пристрасть у літературу. 1925 року видав «Пригоди Мак-Лейстона, Гаррі Руперта та інших». На обкладинці стояло ім’я Віллі Вецеліуса — вигаданого ним німецького письменника. У романі переплелися родинні таємниці, кохання, втечі й полювання за науковим винаходом — дешевим штучним білком, здатним змінити харчову промисловість. Події переносили читача через моря й континенти. Твір виходив 10 окремими випусками. За рік їхній загальний наклад сягнув 100 тисяч примірників. Разом із Юрієм Тютюнником Йогансен написав сценарій «Звенигори», яку зняв Олександр Довженко. А коли режисер суттєво переробив задум, відмовився від авторства. У серпні 1937-го по письменника прийшов НКВС. Йому приписали участь у «націоналістично-терористичній організації», підготовку повстання та замахів на партійних керівників. Навіть мисливську рушницю використали для обвинувачення в тероризмі. Сфабрикована справа проти Йогансена була частиною сталінського терору, який нищив українське культурне середовище. Його дружбу з репресованими письменниками та критику безпідставних арештів слідство перетворило на «докази» участі в антирадянській змові. 26 жовтня Військова колегія Верховного суду СРСР на закритому засіданні засудила Йогансена до розстрілу. Наступного дня вирок виконали. 1958 року справу закрили за відсутністю складу злочину. Задовго до арешту, у своїй іронічній автобіографії, Майк уявляв бесіди з великими письменниками в царстві тіней: «Але я буду з ними говорити українською мовою, бо вірю, що наша квітчаста Батьківщина є діамант у гроні вільних народів світу». Високий чоловік із розбурханою чуприною, який любив собак, мандри й довгі розмови. Письменник, чиєї уяви вистачало на моря, континенти й неймовірні пригоди. Людина, яка навіть на допиті знаходила сили захищати друзів: говорила, що Остап Вишня — не терорист, а до в’язниць саджають невинних. Таким був Майк Йогансен у свої 41. Він знав багато мов і міг уявити розмову із самим Сервантесом. І навіть у тій вигаданій зустрічі залишався українським письменником — зі своєю мовою, гідністю й вірою у власну країну. Стільки світу вміщалося в одній людині. Стільки ще могло стати літературою...

Vyzvolni zmahannia

Open In TikTok:

Region: UA

Tuesday 27 October 2026 17:51:52 GMT