Анатолій :
Майбутня невістка, широко усміхаючись і награно-лагідним голосом:
— Ой, коханий, а ти свою прибабахнуту мамцю поменше слухай! Вона просто заздрить, що борщ тепер варю я, а її домашній «авторитет» тримається лише на чесному слові та маминому артеріальному тиску.
Свекруха (не зводячи з неї важкого погляду, з ледь помітною крижаною посмішкою):
— Ой, сонечко моє пернате... Тобто, люба моя дівчинко! Я ж тільки за те, щоб ти його слухала поменше, а робила по-своєму. Тільки от біда: мій «прибабах» чомусь купує сину квартири, машину і знає, де він ховає свої шкарпетки з трьох років, а твій «інтелект» поки що доріс лише до того, щоб псувати мені нерви й пересолювати пюрешку. Але ти старайтеся, старайтеся, я запаслася попкорном.
Невістка (мружачи очі, не втрачаючи позицій):
— Ой, мамо, не хвилюйтеся так за шкарпетки, я йому нові куплю — без дірок і без вашого щоденного контролю. А щодо квартири... ну нічого, на іпотеку ми якось заробимо, зате мені не доведеться щоразу вислуховувати лекції про те, що я «не так дихаю на її скарб».
Свекруха (поправляючи ідеальну зачіску з виразом вселенської скорботи за генофонд):
— Дитинко, ти головне вір у це. Віра — це перший крок до світлого майбутнього... в орендованій «однушці» на околиці. А шкарпетки бережи, бережи — мій хлопчик любить затишок, а не черговий привід для розлучення через відсутність прасування.
Завіса. У кутку нервово здригається син, який уже починає мріяти про втекти в монастир або хоча б у гараж.
2026-11-09 18:06:46