Natali :
Дуже знайомо, коли ти живеш і розумієш, що тобі 42 роки і це все, вже нічого не виправити.Рак щз у мене,невиліковні хвороби сина,які просто морально мене руйнували. А потім ще й племінник на війні загинув... І ти вже не живеш, а існуєш. Просто встаєш зранку, тому що треба, а вночі плачеш пів ночі, щоб ніхто не бачив. Так було у мене, і це дуже болюче життя.
А потім в один прекрасний день мозок не витримує і дає тобі сигнал, що пора підійматись із попелу, вставати і робити щось, ставати кращою, сильнішою.
Ось уже три місяці, як я змінюю своє життя: роблю зарядку, ходжу пішки,правилтне харчування, схудла на 8,5 кг.
Нарешті аналізи в нормі.
І найголовніше в усьому цьому, що дало мені сили жити далі — це те, що 4 місяці тому я зрозуміла, що хочу стати військовим психологом і почала навчатись.
Тепер я розумію що мені це коштувало,і назад я не хочу.
2026-11-12 13:47:09