@bin_aziz2:

عاشق الطبيعة
عاشق الطبيعة
Open In TikTok:
Region: SA
Tuesday 17 November 2026 15:04:06 GMT
3576
86
7
16

Music

Download

Comments

user66776365758865
رحال رحال :
ماشاء الله تبارك الله
2026-11-17 19:46:43
1
user2108824349539
مجاهد دعقين :
ماءشاءااله تبارك الله هذا السدرالصحيح
2026-11-21 07:21:49
0
user3179605367881
علي عقاري :
وين هذا العلبه ياعم بارك الله لك
2026-11-19 16:33:37
0
user558377467865
مقبول فتح اليافعي :
الله ييبارك الله يبارك ياخال الله سهل للجميع
2026-11-18 09:59:29
0
__btal290._
مناحل ابو بتال الخالدي للعسل :
2026-11-18 17:46:22
0
dyjyvq7fk04h
ابو رماح :
🥰🥰🥰
2026-11-17 19:30:41
1
To see more videos from user @bin_aziz2, please go to the Tikwm homepage.

Other Videos

Василь Андрійович Симоненко (1935–1963) — видатний український поет, журналіст та один із найяскравіших представників покоління шістдесятників. Він прожив лише 28 років, але став символом національного відродження та боротьби проти радянського тоталітаризму. Василь Симоненко народився 8 січня 1935 року в селі Біївці на Полтавщині, де ріс без батька. У 1957 році він закінчив факультет журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, після чого переїхав до Черкас і працював у місцевих газетах «Черкаська правда», «Молодь Черкащини» та «Робітнича газета». Поет мав активну громадянську позицію. Разом з Аллою Горською та Лесем Танюком він брав участь у роботі Клубу творчої молоді та викритті місць масових поховань жертв сталінських репресій, зокрема в Биківні. Улітку 1962 року поета жорстоко побили працівники радянської міліції. Це підірвало його здоров'я, і 13 грудня 1963 року він помер у Черкаській обласній лікарні від раку нирок. За життя поета вийшли лише одна збірка лірики «Тиша і грім» (1962) та казка «Цар Плаксій і Лоскотон» (1963). Інші гострі антирадянські вірші поширювалися в самвидаві та були опубліковані вже після його смерті в збірках «Земне тяжіння» (1964) і «Лебеді материнства» (1981). Найвідоміші твори Симоненка пронизані глибокою любов'ю до України та філософськими роздумами про цінність людської особистості. Серед них виділяються вірш «Лебеді материнства», з якого рядок «Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину» став крилатим, гуманістична поезія «Ти знаєш, що ти — людина...», патріотичний маніфест «Задивляюсь у твої зіниці...» та гостра сатира «Казка про Дурила». У 1995 році Василю Симоненку посмертно присудили Національну премію України імені Тараса Шевченка. #васильсимоненко #людмилапівторадні #кохання #шістдесятники #ктм
Василь Андрійович Симоненко (1935–1963) — видатний український поет, журналіст та один із найяскравіших представників покоління шістдесятників. Він прожив лише 28 років, але став символом національного відродження та боротьби проти радянського тоталітаризму. Василь Симоненко народився 8 січня 1935 року в селі Біївці на Полтавщині, де ріс без батька. У 1957 році він закінчив факультет журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, після чого переїхав до Черкас і працював у місцевих газетах «Черкаська правда», «Молодь Черкащини» та «Робітнича газета». Поет мав активну громадянську позицію. Разом з Аллою Горською та Лесем Танюком він брав участь у роботі Клубу творчої молоді та викритті місць масових поховань жертв сталінських репресій, зокрема в Биківні. Улітку 1962 року поета жорстоко побили працівники радянської міліції. Це підірвало його здоров'я, і 13 грудня 1963 року він помер у Черкаській обласній лікарні від раку нирок. За життя поета вийшли лише одна збірка лірики «Тиша і грім» (1962) та казка «Цар Плаксій і Лоскотон» (1963). Інші гострі антирадянські вірші поширювалися в самвидаві та були опубліковані вже після його смерті в збірках «Земне тяжіння» (1964) і «Лебеді материнства» (1981). Найвідоміші твори Симоненка пронизані глибокою любов'ю до України та філософськими роздумами про цінність людської особистості. Серед них виділяються вірш «Лебеді материнства», з якого рядок «Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину» став крилатим, гуманістична поезія «Ти знаєш, що ти — людина...», патріотичний маніфест «Задивляюсь у твої зіниці...» та гостра сатира «Казка про Дурила». У 1995 році Василю Симоненку посмертно присудили Національну премію України імені Тараса Шевченка. #васильсимоненко #людмилапівторадні #кохання #шістдесятники #ктм

About